Вітаю, любі мої букнетівці! ❤️

Оновлення від Влада вже у ваших книжечках:

Не випадково торкаюся пальцями власних губ. Згадую той самий цілунок і крізь десятиліття відчуваю забутий смак боязкої але солодкої Іри...

Я жадаю її. Саме таку, яку бачу зараз. Навіть підводжуся з місця. Різко. Без страху, що налякаю. Знаю, що боїться не мене, інакше не прийшла б.

Один крок мене відділяв від неї, а зараз... я настільки близько, що наші сорочки торкаються одна одної. Її спокуса майже втиснулася в мої груди...

І в ту ж мить я розумію, що прагну дивитися на неї більше, ніж брати. Але її погляд... він лише розпалює в мені бажання, яке стримати не сила...

Та зір натрапляє на сорочку — місце, де мав би бути ґудзик. 

Обіймаю!

Мирного сонечка!

Ваша Тая)