Прокинувшись уранці, я насамперед тягнуся до телефону — перевірити, чи не було це всього лише маревом, породженим безсонням. На щастя, усі дзвінки записуються автоматично. Вмикаю запис учорашньої розмови… Пропозиція Артура — реальна, а не плід моєї фантазії. Але я все ще не можу повірити, що Георганов мені запропонував фіктивний шлюб!
Кілька разів прокручую запис і розумію, що в дечому Артур має рацію: його голос досі викликає в мого тіла зрадницьку реакцію.
Дістаю з тумбочки невеликий пристрій і прикриваю очі, дозволяючи низькому, з легкою хрипотою голосу Артура з динаміка заповнити кімнату. Механічне дзижчання приладу здається блюзнірським поруч із ним, але тіло відгукується миттєво.