Він сидить так близько, що я відчуваю тепло його тіла. Його розстебнута сорочка, його владний жест, його ледь помітна «зловісна» посмішка... Адам Альбертович полонив мене, і це бачать усі.

Я хотіла вразити його своїм розумом, а натомість опинилася на межі сповіді. Чому його питання так глибоко ранять? Чому за кожним його словом мені вчувається таємниця?

Адам ставить «відмінно», але в його очах я бачу щось інше — захоплення, змішане з чимось темним.

— «Ви мене приємно вразили, Діано».

Ця гра заходить занадто далеко. І поки я мрію про побачення, моя найкраща подруга тремтить від панічного страху. Яку таємницю приховує Софія і як це пов’язано з моїм братом?

? Дізнайтеся в новому розділі «Коли обираєш темряву»!