Сьогодні зранку прочитавши пост у соціальній мережі, я зрозуміла,що саме я та людина, яка повинна змінити сценарії свого роду. Ми будуємо своє життя, проходимо шлях трансформації та знаходимо свої дороги, інколи важкі інколи щасливі. А чи задумувалися ви про те, що якими дорогами йшли ваші батьки, дідусі та бабусі? Ми з самого дитинства беремо модель поведінки наших батьків та рідних, то чому ж нам не задати собі запитання, а якою саме дорогою йшли наші рідні? Що саме було в них у пріоритеті і чи мали вони власну думку, чи просто жили надиктованими правилами соціуму.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікавий блог, бо тема справді глибока :). Але я дивився на це трохи ширше — не лише через сценарії роду, а ще й через покоління, соціальний клас і середовище, в якому жила людина. Бо те, що було нормою для робітника у 60-х, зовсім не є нормою для вченого, викладача чи інженера того ж часу. І порівнювати їх напряму складно, бо з психологічної точки зору це різні типи особистості, різні моделі виживання і різний горизонт мислення.
До того ж дуже багато формує саме епоха. Мені 39 років, і я ще добре пам’ятаю світ без інтернету. Пам’ятаю, як інформацію шукали не в один клік, а через книги, знайомих, досвід і довгі пояснення. Люди, яким зараз 25, уже виросли в іншій реальності: для них постійний доступ до інформації — майже базова функція світу. А покоління, яке народилося після 2020 року, взагалі сприйматиме ШІ-системи як щось настільки ж природне, як ми свого часу сприймали електрику чи дротовий телефон з круглим циферблатом. Вони, можливо, навіть не зрозуміють до кінця, що таке “жити без цифрового помічника”, який підкаже, знайде, пояснить і частково подумає разом з тобою.
Андрей Романенко (Black Silver), Обов'язково послухаю дякую дуже гарно за ваш коментар❤️
Так, задумувався, але...
Не знаю... Настільки розпливчасте питання, що я навіть не знаю, як на нього реагувати.
Складними - ось так би я відповів. Мої батьки йшли складними шляхами, коли були 90ті та нульові - коли була бідність і бандитизм. І я складними йду, коли в мої "найліпші роки" я маю сидіти і терпіти дегенератів у світовій владі. Цирк наче поїхав, а клоуни поголівно залишись! А це я ще не приводжу приклад дебіла, який кажана зжер у Китаї, ото взагалі пісня була - 1 кретин зробив, кілька мільйонів розплатилися!
Тому байдуже яка дорога, як на мене. Це як казати, по якому грунту ліпше їхати? Піщані, супіщані, глинисті - без різниці! Це, в будь-якому разі, складна й важка грунтовка, що веде... А відомо куди воно веде! Це усім нам гарантовано, тому я не хвилююсь.
І так, ще хочу сказати - якщо Ви вважаєте, що ми(Ви) не живите "надиктованими правилами соціуму" - Ви помиляєтесь. Просто ці правила зараз не такі явні, але вони все ще є...
Марк Лис, Дякую за вашу думку вона надзвичайно важлива для мене. Можливо ви і праві що ці правила зараз не такі явні...
Судячи з того, що я знаю, долі нелегкі, а подекуди й трагічні. Повторювати їх — зась. Але щоб не зробили наші предки, я не засуджую. Життя було важким, і я навіть не уявляю, що їм довелося витримати. Тяжка праця, інфекційні хвороби, війни, революції, Голодомор та репресії... Мої батьки, вже пенсіонери, живуть неповне життя з гаслом «А що ж робити, куди подітись». Ніде не були, нічого не бачили. Багато за що жаліюють, хоча протягом життя могли це змінити. Я хочу по іншому.Зажди казала, що не буду такою, як вони. Та паттерни поведінки у мене батькові. Поки що так)
Іванна Роман, Так, змінюємо — але ціна цього — повне нерозуміння з боку старшого покоління. ❤️❤️❤️
Як по філосовськи))
Ганна Літвін, Люблю інколи залишити тут свої думки❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати