Тож навіщо це Діані?

— Вдай з себе мою дружину, — рішуче промовляю я, не даючи собі можливості відступити.

У слухавці настає тиша. 

— Що?

— Я пропоную тобі стати моєю дружиною. Це буде фіктивний шлюб… Складемо договір, у якому чітко пропишемо всі нюанси, — мій голос звучить сухо, мов на бізнес-нараді. — По-перше, повна майнова незалежність. Жодних об’єднань активів чи злиття бізнесу. Те, що належить тобі, так і буде твоїм, те, що моє — моїм. Статки кожного залишаються недоторканними як до, так і після закінчення терміну угоди.

Я роблю коротку паузу, даючи їй час перетравити інформацію.

— По-друге, жодних претензій на прибутки компаній. Ми просто створюємо спільну картинку для публіки. 

— Навіщо тобі це? — дивується жінка, і я судомно намагаюся щось придумати...

— Після заяви Сюзанни про вагітність і зізнання, що вирвалося в мене, хочеться трохи реабілітуватися в очах суспільства, — карбую я, придушуючи сплеск роздратування при згадці про колишню. — І не виглядати зовсім уже оленем із розлогими рогами. У понеділок буде готове свідоцтво про розлучення. Мені потрібно перемкнути увагу громадськості. Одруження з Діаною Бернц — ідеальний хід. Меценатка й бізнесмен. Ми будемо чудовою парою.

— Зрозуміло. А навіщо це мені? — Діана б’є в саму суть. Вона завжди була розумною дівчинкою.