Мабудь треба поставити попередження про багато сцен кексу в анатоції, а то я свою Музу спинити не можу...

А ще у наступній проді, яка вийде сьогодні в 00:00 буде Промо для книги ...."))Комусь пощастить) (хто побачив, тому спойлер)

Цей Сміт сидів у кріслі навпроти столу. Він був під стать Віктору — високий, широкоплечий, з гарною, підкачаною фігурою. Чорна сорочка облягала потужні груди і руки, вкриті численними татуюваннями. Коротке темне волосся, різкі вилиці, холодний погляд. Він виглядав небезпечним і привабливим тією ж темною красою, що й Король.
— Вау… оце ляля! — хтиво протягнув Сміт, не соромлячись роздивлятися мене з голови до ніг. Його погляд зупинився на моїх ногах, потім повільно піднявся вище, до краю сукні. Він навіть злегка закусив нижню губу.
— Королю, де ти взяв таку крихітку? Поділишся? — запитав він, не відводячи від мене очей.
Я на мить дезорієнтувалася від такої нахабності.
Віктор хмикнув, але в голосі вже чулася сталь.
— Обійдешся.
— Я серйозно, — Сміт нарешті відвів від мене погляд і подивився на Віктора. — На пару днів. Обіцяю повернути в цілості і…
— Я сказав — ні, — цього разу голос Короля став значно серйознішим.
Сміт підняв руки вгору, ніби здавався, і широко посміхнувся.
— Зрозумів. Я так зрозумів, ця крихітка прийшла поговорити… тож я піду.
Він підвівся, ще раз повільно оглянув мій зад і тільки після цього рушив до дверей.
— Йди. І пам’ятай, про що ми говорили, — серйозно додав Віктор йому в спину.
Коли двері за Смітом зачинилися, у кабінеті стало тихо.
Віктор відкинувся в кріслі і подивився на мене тим самим голодним поглядом.
— Ну що, лялю… — тихо прогримів він. — Прийшла поговорити?

 

ТИ НАРОДИШ МЕНІ 

    

​На вас чекають:
?Кримінал
?​Владний і безкомпромісний герой
?​Протистояння характерів
?​Таємниці, за які доводиться платити занадто дорого
?Гарячі еротичні сцени

— Ти народиш мені… спадкоємця! — тихо, але чітко прогримів він.
Я завмерла, а потім справжній шок розлився по тілу холодною хвилею.
— Що? — прошепотіла я, не одразу розуміючи, що він сказав. Голос вийшов слабким, ледь чутним.
Він відпустив моє підборіддя, але не відступив. Навпаки — зробив ще півкроку вперед, так що я відчула тепло його потужного тіла крізь тонку тканину сукні.
— Поки це єдине, чим ти зможеш розрахуватися зі мною, лялечко, — нахабно заявив він, і в голосі не було ні краплі сумніву.

?Ти народиш мені (ПОСИЛАННЯ)?