«Якщо хочете поваги, спробуйте самі приходити вчасно!»

Саме так я привітала свого нового викладача. Зухвало? Так. Небезпечно? Однозначно. Адам Альбертович — це втілення всього, від чого я мала б триматися подалі. Але його сірі очі обіцяють гру, в якій не буде правил.

Він дав мені завдання — обрати. Але я ще не знаю, що обирати доведеться не справу з підручника, а власну долю.

? Наступний розділ «Коли обираєш темряву» вже тут. Емоції зашкалюють!