Заздрісне невдахи.

 Тут вчора мені в блозі почали медком лити, що я мовляв почав бути "добреньким" та " "позітівним" )))

 Як ці люди помилялися.  Ну  що доведеться виправляти помилку  - а то раптом у людей складеться неправильна думка про мене і знову "зачаруються"))

Тому за десять хвилин написав сатиричний та іронічний віршик: Заздрісне невдахи 

 Попередження: Вся історія вигадана - і будь які співпадіння з справжніми людьми випадкове!!!!

)))

8 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Вадим Сухобрус
15.04.2026, 16:02:07

Ось я, наприклад, чекаю "Там на незвіданих стежках". А ви віршики, віршики... ех.

Показати 2 відповіді
Вадим Сухобрус
15.04.2026, 16:09:35

Герман Харрінгтон, То вже квітень!) Воно повинно квітнуть, те натхнення!

avatar
Дієз Алго
15.04.2026, 12:22:18

Я би сказала так : можна нескінчено викривати вади суспільства, але який з того ККД? Собака бреше - караван іде. Натомість можна дати альтернативний приклад. От, наприклад, Вадим Сухобрус - пише чесні розбори творів, вказує на неточності, недоліки... До речі, це маса роботи, мало хто на неї погодиться, тому, народ, ловіть момент)) Показує позитивний приклад. Змінює оточення. Є й інші автори, які не так глибоко копають, але теж дають чесні оцінки. Чому б не приєднатися до них?
Ті, хто хотітиме щось "на халяву", без праці над собою, будуть завжди. Чому б не створити середовище для тих, хто хоче більшого?

Показати 8 відповідей

Дієз Алго, Звичайно. В кожній спільноті є свої домінуючі наративи. При чому, наприклад в Букнет та Аркуш - вони суттєво відрізняються. І конфліктують між собою...

avatar
Ірина Бібік
15.04.2026, 14:20:45

2. Я пам’ятаю вашу фразу про «кредит довіри». Ви цого мені не давали — а значить, і права на висловлення думки.. Але я її таки вискажу без дозволу. Тож мета з якою писався цей блог, здається, досягнута! …
Тож тепер можете спокійно « стерти мене в порошок» , що зазвичай відбувається після таких текстів. Кредит довіри на це Ви від мене отримали …але, підозрюю, він вам і не був потрібен.

Ірина Бібік, В моєму блозі всі мають право висловлювати свою думку. Я нікого не видаляю. Навіть якщо ви зі мною не погоджуєтеся чи суперечите мені.
Я не бачу чому я маю вас "стирити в порошок" - моє ставлення до вас не змінилося- від того, що ви з чимось зі мною не погоджуєтеся чи ображаєтеся на мої слова.

avatar
Ірина Бібік
15.04.2026, 14:18:10

1. Я хотіла пройти повз вашого поста. Справді хотіла. Але все ж вирішила зупинитися й прочитати уважніше…Учорашній допис уже не викликав у мене тієї довіри, яку ще залишав попередній. Хоча, зізнаюся, певна надія все ж була… Та з кожним рядком складалося відчуття не роздумів, а «внутрішньої образи» автора на весь світ , замаскованої під виважену позицію. Ви пишете дуже коректно — настільки, що формально нема до чого причепитися. І, можливо, саме це найбільше насторожує. Бо між словами відчувається не цинізм і навіть не критика, а щось значно глибше — ніби спроба привернути до себе увагу через тонкі натяки та узагальнення, спрямовані одразу на всіх. Складається враження, що сам процес — реакції, емоції, напруга навколо написаного — для вас не менш важливий, ніж зміст. І, можливо, саме ці емоції стають тим ресурсом, без якого вже складно зупинитися. Інакше навряд чи з’являлася б потреба знову й знову публікувати тексти, що більше провокують, ніж пояснюють. Знаєте, писати натяками значно легше, ніж сказати те саме людині прямо в очі. Ті, хто вміє читати між рядками, і так усе розуміють — але відповідальність при цьому залишається ніби розмитою…І це прикольно, не так лі? ..

Показати 4 відповіді

Ірина Бібік, Наші блоги є способом спілкування зі зовнішнім світом - з читачами та авторами.
Мої пости є певною рефлексією - моїх роздумів та спостережень. Вони не про когось конкретно - а про певні події та явища, тренди та тенденції.
Якщо хтось бачить себе в них чи якісь свої вчинки - то це особисте тієї людини, а не я. Чи винувате дзеркало - якщо вам не подобається відображення?
Я не зобов'язаний відповідати чиїмось очікуванням, ілюзіям чи уявленням. Подобатися усім - я же не біткоїн . І окрім того не всі мають хороший смак))))
Звичайно, що ці пости - це певний елемент маркетингу та просування.
Хтось просуває себе - марафонами, флешмобами та взаємопідписками. А я - через провокаційні пости, іронію та сарказм. І я маю на це дане Богом та адмінами Букнет право - оскільки не ображаю нікого з учасників.
Якщо, комусь не подобаються мої пости - то не бачу тут нічого особливого - це нормально. Просто проходьте повз. Коли мені не подобаються - марафони, флешмоби та інші подібні дійства - я просто не звертаю на них свою увагу. Просто ігнорую.

Давайте поважати світогляд співрозмовника, навіть якщо він вам не подобається)))

avatar
Олена Ранцева
15.04.2026, 13:39:30

А навіщо вам погане думка людей про себе?

Показати 3 відповіді

Олена Ранцева, Цілком може бути, що ваше враження правильне)))

avatar
Марк Лис
15.04.2026, 12:13:28

Ну по рівню злості сатира десь на рівні 3 з 10.
А от задум гарний - чудова сатира)

Показати 2 відповіді
Марк Лис
15.04.2026, 13:05:16

Олексій Горбунов, ))

У Вас вже успіх - Ваш іронічний віршик №27 в топі поезії Букнета)) Вітаю! ))))

Показати 2 відповіді

Герман Харрінгтон, Я то знаю, що то за рейтинг. Проте, Ваш вірш зараз на другій сторінці топа)

avatar
Кіт Анатолій
15.04.2026, 12:13:16

Надто мило, хоча все ще доволі іронічно (⁠◠⁠‿⁠◕⁠)

Інші блоги
Відгук на «спряжіння-1. Втрати та здобутки»
Відгук на «Спряжіння-1. Втрати та здобутки» Вадима Сухобруса. Безстроковий марафон від Тетяни Гищак. Книга залишила в мене дуже приємні враження. Читала із задоволенням, а головний герой Максим сподобався мені практично
Помста чи прощення?
Помста — це одне з найсильніших і найсуперечливіших людських почуттів. Протягом тисячоліть вона ставала рушійною силою сюжетів у класичній літературі чи драмах. Але як самі релігійні традиції дивилися на право людини
Вона чекала на одного, а прийшов інший
Я встала й оглянула себе в дзеркалі. У цій білосніжній сукні, з розпущеним волоссям і палаючим поглядом, я виглядала чужою сама собі. Всередині знову прокинулося це кляте хвилювання. Напруга зростала з кожною секундою,
Автор За Книгою | Випуск № 8 (марафон продовження)
Іноді історія починається не з мрії стати письменницею, а з емоцій, які вже неможливо тримати в собі. З музики, що залишає особливий післясмак, або з думок, яким потрібно знайти вихід. Саме так у нашому марафоні з’являється
Ранковий сюрприз
— Ти… сьогодні рано, — видушила я, судомно намагаючись щільніше запахнутися полою сорочки однією рукою, розв’язавши вузол на талії. Тарас повільно зліз із байка. Його кроки по гравію звучали неквапливо, але
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше