Сьогодні я поставила останню крапку в історії, яка стала частиною мого життя на ці довгі місяці. Книга «Ворог мій» завершена.

Знаєте, кажуть, що письменники живуть два життя: одне — своє, а інше — разом зі своїми героями. І зараз мені неймовірно трепетно, радісно і водночас… трохи сумно. Це те особливе відчуття, коли зачиняєш двері дому, де тебе завжди чекали.

Я буду сумувати за гордою та незламною Кайрою, яка навчила мене, що правда варта того, аби за неї боротися. За Доріаном, чия сила та відданість стали для мене втіленням справжнього Альфи. Разом із ними я відчувала кожен подих зимового лісу, кожне серцебиття, кожен крок по кам’ним плитам замку.

Розставатися з ними — це ніби відпускати близьких друзів у довгу і щасливу дорогу. Я знаю, що в них усе буде добре. Я чую, як у тиші засніженого лісу тепер б’ється не два, а три серця…

Але чи це фінал?

Поки я писала останні сторінки, спіймала себе на думці, що ліс ще не розповів усіх своїх таємниць. Ви ж теж відчули цю іскру між Рейном та Брайною? Цей нестерпний Бета, який боїться борошна більше за ворогів, і рудоволоса цілителька, що лікує серця гострим словом… Вони не дають мені спокою.

Мені здається, їхня історія тільки починається, і вона обіцяє бути не менш палкою та глибокою. Тож я не кажу «прощавай». Я кажу «до зустрічі».

Дякую кожному з вас, хто пройшов цей шлях разом зі мною. Ваші коментарі, ваші «сердечка» та підтримка були моїм власним «дрімотником», який не давав опускати руки.

Ця книга бере участь у найзворушливішому флешмобі цієї весни!
♥❤️♥ «Неправильне кохання»!♥❤️♥

Залишайтеся зі мною. Найцікавіше — попереду!
 

Завжди ваша Єва Сова