Додано
14.04.26 19:10:24
Це що таке?!
Оновлення вже на сайті!
Доронін увірвався всередину через десять хвилин. Він упевнено прямував до столу, а за метр від нього раптом різко зупинився.
— Ліля? — він перевів на мене запитальний погляд.
Я демонстративно ігнорувала його секунд десять, а потім байдуже відгукнулася:
— Що сталося, Олеже Леонідовичу?
— Що сталося, Олеже Леонідовичу?
Самець Альфович кинув свій портфель на стіл поруч зі мною і всівся навпроти, на край столу, вказуючи поглядом на своє робоче місце.
— Це що таке?
Я витримала коротку паузу, а потім із нотками холодного сарказму відповіла:
— Ти обіймаєш таку високу посаду в настільки престижній компанії і не знаєш, що це? — я теж кинула погляд на його частину столу.
— Ти обіймаєш таку високу посаду в настільки престижній компанії і не знаєш, що це? — я теж кинула погляд на його частину столу.
Доронін усміхнувся своєю чортівськи сексуальною усмішкою, але я робила вигляд, що на мене вона не діє.
— Ліля, — твердо, грайливо і водночас ніжно вигукнув він. — Навіщо ти заставила мій стіл кактусами?
Я відкинулася на спинку крісла, відчуваючи маленький тріумф.
— А навіщо ти вчора завалив мій під’їзд трояндами? — я скорчила гримасу надзвичайної зацікавленості.
Олег знову усміхнувся, облизавши верхню губу.
Чортів привабливий самець!
— Я ж уже пояснив тобі вчора: це мій спосіб попросити пробачення.
— А це, — я кинула погляд на кактуси, — мій спосіб сказати «засунь своє пробачення куди подалі!». — Вистріливши цією фразою, я знову діловито й неприступно втупилася в екран ноутбука.
— Чому ти така нестерпна? — обурився Доронін, встаючи зі столу.
— А чому ти такий самовпевнений?! — я метнула відповідну блискавку, щоб не розслаблявся.
— Бо я закохався! — обеззброююче щиро відповів Олег, і я аж завмерла. Усередині знову почали літати дурненькі метелики, але я подала їм бойовий клич не здаватися завчасно, і вони заспокоїлися.
— А те, що я не закохалася, тебе не хвилює?! — різко відповіла я і склала руки на грудях.
— Хвилює! Ще як! Нарешті ти готова це обговорити! — розпливаючись у переможній усмішці, вигукнув Доронін і почав іти до мене.
ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА ЧИТАТИ
Соланж Седу
684
відслідковують
Інші блоги
Всім привіт ❤️ Вже першого листопада на Вас буде чекати моя нова книга " Власна Гра" ))) Мафія, стрілянина, драма, різниця у віці, і звісно багато кохання...це все що ми любимо❤️ А сьогодні хочу Вам представити
Книгу ЗАВЕРШЕНО. Бачила в деяких групах такі пости як Інтерв'ю з героями книг, цікава тема, але надто стисло.
І от я сиджу така, читаю таке інтерв'ю і тут до мене приходить така думка: а що, якщо зробити таке інтерв'ю
Любі мої, я тут принесла вам дещо новеньке. І, здається, цього разу моя остання нервова клітина офіційно звільнилася. Зізнавайтеся, хто любить історії про бідну, скромну, невинну дівчинку, яка потрапляє до елітного навчального
- Хочеш десь зупинитись повечеряти? – запитує Денис після довгої мовчанки. Ми вже їдемо добру годину і ніхто з нас не промовив ні слова. - Ні, - відповідаю пригнічено і відвертаюсь до вікна. Почуваюсь жахливо, не
Дорогі друзі. Спішу поділитися новиною: книгу "Спадкоємиця крізь час" завершено. Оскільки вона в передплаті, то я ретельно вичитую можливі одруківки і ближче до вечора натисну хвилюючу кнопку "Завершити".
Поки
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВи заінтригували! Біжу читати))
Мелані Ром, Дуже рада) дякую)
ОГО це поворот!
Олена Маріс, Ага) дякую)
♥️♥️♥️
Кі Цуне, Дякую)
Які класні герої♥️♥️
Ася Кас, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати