Додано
14.04.26 19:10:24
Це що таке?!
Оновлення вже на сайті!
Доронін увірвався всередину через десять хвилин. Він упевнено прямував до столу, а за метр від нього раптом різко зупинився.
— Ліля? — він перевів на мене запитальний погляд.
Я демонстративно ігнорувала його секунд десять, а потім байдуже відгукнулася:
— Що сталося, Олеже Леонідовичу?
— Що сталося, Олеже Леонідовичу?
Самець Альфович кинув свій портфель на стіл поруч зі мною і всівся навпроти, на край столу, вказуючи поглядом на своє робоче місце.
— Це що таке?
Я витримала коротку паузу, а потім із нотками холодного сарказму відповіла:
— Ти обіймаєш таку високу посаду в настільки престижній компанії і не знаєш, що це? — я теж кинула погляд на його частину столу.
— Ти обіймаєш таку високу посаду в настільки престижній компанії і не знаєш, що це? — я теж кинула погляд на його частину столу.
Доронін усміхнувся своєю чортівськи сексуальною усмішкою, але я робила вигляд, що на мене вона не діє.
— Ліля, — твердо, грайливо і водночас ніжно вигукнув він. — Навіщо ти заставила мій стіл кактусами?
Я відкинулася на спинку крісла, відчуваючи маленький тріумф.
— А навіщо ти вчора завалив мій під’їзд трояндами? — я скорчила гримасу надзвичайної зацікавленості.
Олег знову усміхнувся, облизавши верхню губу.
Чортів привабливий самець!
— Я ж уже пояснив тобі вчора: це мій спосіб попросити пробачення.
— А це, — я кинула погляд на кактуси, — мій спосіб сказати «засунь своє пробачення куди подалі!». — Вистріливши цією фразою, я знову діловито й неприступно втупилася в екран ноутбука.
— Чому ти така нестерпна? — обурився Доронін, встаючи зі столу.
— А чому ти такий самовпевнений?! — я метнула відповідну блискавку, щоб не розслаблявся.
— Бо я закохався! — обеззброююче щиро відповів Олег, і я аж завмерла. Усередині знову почали літати дурненькі метелики, але я подала їм бойовий клич не здаватися завчасно, і вони заспокоїлися.
— А те, що я не закохалася, тебе не хвилює?! — різко відповіла я і склала руки на грудях.
— Хвилює! Ще як! Нарешті ти готова це обговорити! — розпливаючись у переможній усмішці, вигукнув Доронін і почав іти до мене.
ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА ЧИТАТИ
Соланж Седу
576
відслідковують
Інші блоги
Дорогі читачі! Запрошую вас познайомитися з моєю творчістю та відкрити для себе дві мої історії — зовсім різні за настроєм, але кожна з них написана від щирого серця. Багато хто з вас вже читав мої книги, і я щиро дякую
Привіт, мої любі читачі! ♥️ Ось і перегорнута остання сторінка нашої шаленої, небезпечної та такої палкої історії Катерини, Амаля, Вікторії та Павла. Мені досі важко повірити, що ми разом із вами пройшли цей шлях від
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ Сьогодні о 12:00 буде виходить передостанній 68 розділ «Опісля» другої книги «Тріщини» з циклу «Колонія. Історія Ріки». Нагадую, що в п’ятницю о 12:00 буде опубліковано
Деякі розмови змінюють усе. Але що, якщо найважливіші слова так і залишаються несказаними?..
Новий розділ «Потяг №117. Книга 1» вже доступний. Запрошую до читання. ❤️
Вітаю, друзі, "Хазяйка Примарного готелю" залишається однією з моїй улюбленних історій, і також її полюбили й ви, мої читачі) Сьогодні екватор літа, то я вирішила подарувати вам знижку, щоб ви могли зануритися
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВи заінтригували! Біжу читати))
Мелані Ром, Дуже рада) дякую)
ОГО це поворот!
Олена Маріс, Ага) дякую)
♥️♥️♥️
Кі Цуне, Дякую)
Які класні герої♥️♥️
Ася Кас, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати