Рецензія

на твір "Спряжіння. Втрати і здобутки" автора Вадима Сухобруса.

Жанр твору визначений як "Фентезі. Фантастика". Але по суті фантастичних речей там мало і він скоріше нагадує пригодницький з елементами детектива. 

Місце дії - альтернативне минуле) Одеса і околиці. Столиця - Київ, по вайбу - століття 19-20, але тут історія пішла трохи не так як у нас. Московія - окрема держава, з якою були воєнні дії ( це дається зрозуміти побіжно, фоном) Є корсети, криноліни, бали і водночас щось типу електрики ( але не дуже поширене) Є вогнепальна зброя, але з іншим принципом роботи ( не порох). Тобто, атмосферно, але з відчуттям руху, прогресу.

Сюжет Герой опиняється у морі, в одязі і загалом тоне. Але випливає і заодно рятує дівчину, що тоне поряд. Саме цікаве, що опиняється там він, очевидно, одразу з нашого світу ( не пощастило з переносом, буває). Поряд горить корабель, а дівчина виявляється юною королевою, на яку скоєно замах.

Далі сюжет рухається таким чином - порятунок королеви, пригоди, втрата пам'яті - герой забуває наш світ, але зі зрозумілих причин не орієнтується у новому. Тут йому відкривається велике поле для діяльності - можна вивчати оточення, намагатися вижити, вирішити проблеми королеви і зрозуміти, ким він, власне є. І тут доля підносить йому відповідь на тарілочці... але не все так просто, як здається, звичайно ж )) Як тільки до чогось звикаєш - одразу виявляється, що воно не зовсім так... Інтриги, небезпеки, розслідування...

Плюси твору: Позитивна атмосфера, пророблені технічні деталі ( тут немає ляпів). Сам твір нагадує серіал, який комфортно дивитися. ( Ага, він майже на 500 сторінок)) І в нього ще є друга частина, яка пишеться).Ну і по атмосфері відрізняється від більшості творів Букнету, а це приємне різноманіття.

Гарно прописані персонажі, вони органічні і в них віриться.  І, твір не камерний - постійно з'являються нові герої, нові обставини, змінюється місце дії... Описи - невеликі, але влучні.

Місцями смішно, місцями одеський гумор)

Мені сподобались інтриги з управляючим))

Мінуси: Забагато пояснень. Ні, вони не заумні - просто герой балакучий. Але, до манери викладу швидко звикаєш, якщо вдається пережити перший момент з утопленням. 

До речі, на мою думку, цей епізод, ще й на початку твору, робить йому погану презентацію. Там забагато описів і деталей, які можуть відштовхнути читача, тому що псують чистий екшен і емоційну напругу. Теоретично - такий активний початок мав би стати "гачком",  по факту - ні. А от далі твір стає набагато цікавішим.

Що би я змінила по конструктиву: 1.Можливо, розділила першу книгу на дві. Закінчила би першу на тому місці, де королеву садять у потяг.  Що би це дало - меншу кількість сторінок ( це важливо, на сайті не дуже прагнуть читати щось, що більше 300) А далі зацікавлена людина вже би сама перейшла до наступної частини. 2. Збільшила би кількість розділів. Вони реально дуже великі, важко знайти місце, на якому зупинився. І це погано впливає на кількість переглядів ( 33 розділи на майже 500 сторінок)

Я це вже писала в коментарях, але то і іншим авторам може стати в нагоді. Ну, і це особиста думка, вона не обов'язково правильна ( про розділ книги на дві) - може, зі мною тут хтось не погодиться.

Висновок: Читати варто, але доведеться витратити трохи часу, щоб відчути атмосферу.