Самець стояв на тому ж місці. Щойно я висунулася з вікна, він одразу розплився в щасливій усмішці.

— А ну забери свою траву назад! — прокричала я Дороніну.

— Тільки якщо скажеш, що пробачила мене! — радісно прокричав він у відповідь.

Я стиснула губи і стиснула руки в кулаки, а потім відповіла:
— Не дочекаєшся!

Олег артистично розвів руками, а потім крикнув кур’єрам, які стояли біля фургона:
— Хлопці, несіть ще!

— Що?! — заверещала я. — Доронін!!!

— Так, люба?

— Забери по-доброму! — наказала я.

— Тільки якщо пробачиш і поцілуєш!

— Прибери, або я перетворю твоє життя на пекло!!! — несамовито заверещала я, тупнувши ногою і вдаривши кулаком по рамі.

— Тільки якщо пробачиш, поцілуєш і погодишся вийти за мене заміж!!!

Фігура Олега освітлювалася лише відблисками ліхтаря, під яким він стояв, але навіть у цьому скупому освітленні я бачила все самовдоволення, що сяяло на чоловічому обличчі. Це остаточно вивело мене з себе. Я загарчала, різко розвернулася на місці й знову кинулася до дверей. Я схопила в оберемок два букети і помчала з ними назад, щоб особисто повернути їх замовнику.

Я щосили викинула їх із вікна, і вони впали за кілька метрів від Дороніна. Йому хоч би що.

— Ось як я тебе пробачила! — крикнула я і побігла за новою партією.

— Ось тобі мій поцілунок! — несамовито вигукувала я, викидаючи чергові букети.

— Ось як я вийду за тебе! — троянди нещадно летіли вниз, падаючи на брудний асфальт.

Коли я викинула останній букет, то була вже вся розтріпана і спітніла. Руки боліли, горло дерло від криків. Долоні й передпліччя були подряпані. Олег же продовжував незворушно стояти в оточенні букетів білих троянд і гіпнотизувати мій балкон.

Я висунулася з вікна і тільки зараз помітила, що з сусідніх балконів визирають сусіди. Але мені було вже абсолютно байдуже. Я впіймала впевнений погляд самця і надіслала йому останнє повідомлення на сьогодні:

— Я тебе ненавиджу, Доронін!

— Ти все одно будеш моєю дружиною! — долинуло до мене крізь зачинене вікно.

ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА ЧИТАТИ