Ніч була важкою. Віка не спала, я разом з нею. Вона постійно крутилась, інколи скиглить, то розкривалась, бо їй спекотно, то навпаки натягувала ковдру під саме підборіддя. Лише над ранок вона нарешті задрімала і я видихнула з полегшенням, може нарешті їй стане краще.

Йду коридором, а перед очима все пливе. Голова важка після безсонної ночі та постійного хвилювання. Такого в нас ще не було. Щоб так різко, без ніяких симптомів і запалення легень. Зазвичай ми перед тим довго кашляємо.

Адама помічаю ще здалека крізь широке дверне скло. Він має неспокійний вигляд, переминається з ноги на ногу, обличчя бліде, погляд хаотично бігає, наче не має за що зачепитись.

Проходжу крізь двері і він відразу бачить мене, різко зривається з місця.

— Що сталось? Чому вона опинилась у лікарні? - запитує вимогливо схопивши мене за плечі.

Втискається пальцями в моє тіло, хворобливо заглядає мені в очі.

— Ввечері їй стало погано. Температуру не могли збити. Я подзвонила у швидку. У неї запалення легень. Назначили антибіотики, інгаляції, таблетки. Будемо лікуватись.

— Чому мені не сказала? Якби я зранку не подзвонив, я так би й не знав.

— Адаме, я звикла сама вирішувати проблеми. Без допомоги чоловіка, - зізнаюсь чесно і в його збентежених очах помічаю здивування. - Діти часто хворіють. А наша Віка вдвічі більше за інших.

— Це все в минулому, - говорить впевнено, чітко. - Тепер ти не сама. У тебе є я і буду вирішувати усі твої проблеми.

Не втримуюсь та нервово сміюсь. Колись я вже таке чула і щиро вірила, що в нас буде світле щасливе майбутнє. Але життя інколи підкидає ще ту свиню. Тому треба бути завжди готовою до несподіванок.

— Ти мені не віриш? - ображено супиться.

— Адаме, я дуже стомлена і зараз не хочу про це говорити.

— Як вона?

— Спить. Вночі їй було взагалі погано. Зараз наче краще. Антибіотики допомагають.

— Що мені робити? Кажи, що потрібно. Я все зроблю.

https://booknet.ua/reader/kolishn-drugii-shans-na-smyu-b449911?c=4955883&p=1

Ловіть промокоди до книги "Герой з її минулого"

84Y4LWlh

mUZ8qGro

btXQP3KF