Ринок Іртона

 Палац братів Едельбау

І по традиції, невеликий спойлер за зображенням:

І ось, стоїмо ми з сестрою біля Коня та піднявши голови розглядаємо палац роду Едельбау відкривши роти. Він був складений з якогось темного, майже чорного, каменю. Нависав величною горою над нами з мовчазним докором. А захисні руни на контрасті з чорним кольором сяяли так загрозливо, що мимоволі навівались думки про невідворотність трагічної долі. Я не втримавшись, прошепотіла відому цитату: «Хто входить тут, покинь усю надію!».

Тут почувся веселий смішок.

— Ого! Так нашу оселю охарактеризували вперше, — це молодший Едельбау старшому прокоментував.

Я клацнула зубами, закриваючи рот. Це ж треба було так задивитися, щоб не почути наближення зустрічаючих. На свій захист скажу — Кірана теж проґавила цей момент.

— Вибачте, — я знову перевела погляд на палац. — Але ви не можете заперечувати, що для непідготовленого глядача величність замку створює незабутнє враження.

— Страшно? — підтрунюючим тоном запитав знову Лайріон.

— Хм.. хіба що — страшно цікаво, — злегка посміхнулася. — Надію — переоцінюють.