Вітаю! Нова глава "Живий метал. Прокляття крил" вже на сайті. 

-----------------------------------------

– Іди ти!

– З радістю! Та не можу далеко відійти від цієї раритетної бляшанки, інакше буде шашлик, – відповів я.

 Даріель більше не нападав, а навіть призадумався.

 Мдє…мабуть, він під владу Розанни потрапив, бо дурний. Бо бачу думати – то явно не його. Даріель спочатку щось робить, а потім думає. І наперед теж не прогнозує.

 Він мені нагадує старшого брата. Той такий же. Хоча це не завадило Данилу стати кращим з кращих мисливців. Навіть враховуючи, що нас з ним складні стосунки, як з батьком. Я за ними сумую. Хочу додому. Нехай моє життя не було ідеальним, але воно було моїм. Тож ця історія з Даріелем і його шпілівілі з відьмою мені поможе. Це прямо дарунок провидіння, небес, богів, по хрін кого. Тож я точно не сдам цього горе коханця. О ні, він мені потрібен саме таким.

– Єй, чого ти так ошкіришся, мене це лякає. Що ти там вже плануєш, придурку? – зауважив Даріель, напружившись.

– Я? Нічого! Що я, людина може проти тебе і Розанни з цим клятим кільцем на члені? – сказав я, невинно кліпаючи оченятками.

 Даріель іронічно  пирхнув, вальжно відкинувшись на спинку крісла.

– Ти вже не людина, але не чаклун. Ти клятий маніпулятор темною енергією. Ти хитрий, як темна відьма. Тож небезпечна хвойдо, – зауважив Даріель.

– Гей, я людина! Ну най, мисливець. Але все одно ніякий там нелюд чи маніпулятор темною енергією! – обурився я, знов озирнувшись на Даріеля нахмурившись.

 Даріель криво всміхнувся і в нього був зневажливо-співчутливий вираз обличчя.

– О, це ти наївний! Все! Ти вже не людина…Людина вже згоріла там в душовій. Ти вижив. І твоє тіло змінилося для цього, будуть ще зміни. Поступово твій мозок зміниться під впливом темної енергії і ти ошалієш. Щоб цього не сталося, зазвичай використовують захисні амулети чи артефакти. А ти працюєш без них. Тож тобі однакого кінець, – продовжив мене добивати Даріель.