ЙОГО ЄДИНА СПОКУСА оновлено!
Ну, а що я мав робити?
Спокійно відпустити дівчину, з якою зібрався одружитися, у вільне плавання?
Розбігся. Та ні за що. Я, може, й не ідеальний, але точно не ідіот, щоб добровільно випустити з рук те, що вважаю своїм.
Я, звісно, розумію почуття Лілі. Ба більше — я їх чудово бачу і відчуваю. Вона злиться, ображається, біситься. Але й вона має мене зрозуміти! Як я можу тепер спокійно жити, знаючи, що вона десь там ходить, виляючи своїми стегнами, усміхається комусь, розмовляє, а на ці самі стегна дивиться хтось, хто не є я?! Таке взагалі можна витримати?! От і я кажу, що ні. Це навіть не ревнощі — це щось глибше, важче.
Нічого.
Позлиться день-другий, максимум тиждень — потім відійде. Я її знаю. Точніше, починаю впізнавати. А я тим часом буду вимолювати в неї прощення. Наполегливо. Вперто. Як умію. Бо довго жити без близькості з Лілією я не маю наміру. Та й не зможу, якщо вже бути чесним до кінця.
Після того, як я пригрозив покаранням, Волошина спочатку почервоніла, потім зблідла, а тоді роздратовано й войовничо заявила, тицяючи в мене своїм красивим довгим пальчиком:
— Навіть пальцем не дам до себе доторкнутися! Зрозуміло?!
Що ж, не пальцем — так не пальцем.
Я усміхнувся їй і, не гаючи моменту, нахилився трохи ближче й поцілував кінчик пальця, ніби це був найприродніший жест у світі.
— Я можу й без рук, — чемно прокоментував я.
Ліля різко відсмикнула руку назад, мало не пихкаючи від гніву. Господи, а в гніві вона ще сексуальніша! Щоки палають, очі блищать, дихання збивається — і все це тільки сильніше підігріває бажання. Як втриматися?!
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу що ж, щоб відповісти грунтовно на це питання давайте розберемося в ситуації та психотипі такого чоловіка.
У цьому уривку перед нами не “сильний закоханий чоловік”, як йому самому, можливо, хочеться думати, а людина з вираженим власницьким типом прив’язаності. І тут важливо не плутати пристрасть із любов’ю. Бо любов бачить іншу людину як окрему особистість, а власництво — як цінну річ, яку страшно втратити. Фрази на кшталт “вважаю своїм”, “не випущу з рук”, “як я можу жити, знаючи, що на неї дивиться хтось інший” прямо показують: у центрі не її комфорт і не стосунки як союз двох людей, а його тривога, його контроль і його потреба знизити власний страх через обмеження кордонів іншої людини.
Андрей Романенко (Black Silver), Навзаєм ❤️
❤️❤️❤️
Ромул Шерідан, Дякую)
❣️❣️❣️
Крісті Ко, Дякую)
❤️❤️❤️
Даша Амфора, дякую)
♥️♥️♥️
Лія Лореляйн, дякую)
Правильно зробив, що не відпустив)
Ларія Ковальська, мабуть) дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати