Сьогодні буде глава, після якої вже не вийде сказати: “подивимось, що далі…”
Бо далі — вже інше.
І я довго думала, чи готова її викладати.
Чи не рано.
Чи не занадто.
Але правда в тому, що саме тут усе змінюється.
Не різко.
Не голосно.
А тихо… і остаточно.
Це той момент, коли героїня вже розуміє, що відбувається.
І все одно… не зупиняється.
Не тому, що не може.
А тому, що вже зробила свій вибір.
Можливо, не правильний.
Можливо, небезпечний.
Але точно — свій.
І після цієї глави питання буде вже не “чи”, а
“наскільки далеко вони зайдуть”.
Якщо читаєте — не мовчіть.
Мені важливо знати, що ви відчували у цьому моменті ❤️
Бо для мене він… теж був не простий.