"Материнський інстинкт" - останній розділ.

Ну що, хлопці й дівчата... Ось і завершилась ще одна історія.

Книга виявилась короткою - як і було анонсовано. В ці два десятки сторінок я спробував вмістити новий та незвичний для мене сюжет.

Це, якщо завгодно, теж свого роду експеримент (і трохи експромт).

Спроба передати вайб милої дитячої безпосередності - настільки милої та безпосередньої, що перед її лицем навіть переконане Зло раптом відчуває в душі нові струни. І вже саме готове боронити її від тих, хто кличе себе "слугою Світла".

Чесно - не знаю, чи в мене вийшло)) Багато про що можна було написати більше, розгорнутіше... Але я не зміг.

Тому - краще так.

– Навіщо? – притиснувши малу до себе, Ільмяріен ніжно гладила її по волоссю. – Навіщо ти це зробила? Я ж стільки сил доклала, щоб ти була в безпеці…
– Я… я не хотіла… щоб ти помеееерла, – дівчинка не стрималась і все-таки розридалась, уткнувшись обличчям у червоно-чорну сукню ельфійки.
– Не плач, – Ільма обійняла її міцніше. – Пам’ятаєш, що я тобі казала? Зі сліз мало користі. Ну ж бо, – відсторонившись та присівши навпочіпки, долонею обережно витерла сльози з обличчя малої, – заспокойся, прошу. Нам треба йти. Часу обмаль…

Цікавий факт: книга на другому місці у вибірці за тегом "темні ельфи" і на першому - за тегом "порятунок". Там, правда, в обох списках досить мало творів, тож це не якийсь показник популярності))

Також цей твір бере участь у марафоні "Від автора до автора". Мабуть, самий свіжачок серед учасників)

✍ Хто ще не читав, але має бажання - книга осьде: