Випадковий супутник, який незрозумілим чином з'явився у схованці Олега, пропонує йому випити. Тепер, на додаток до апокаліпсису на вулицях містечка, Олегу доводиться слухати байки закоренілого п'яниці. Можна було б не звертати на них уваги, якби не той факт, що появу бомжа у замкненому шкільному тирі можна пояснити тільки одним словом - "телепортація".

Головний біль і справді не відпускав від учорашнього дня. Щойно я знайшов у дамській сумочці дзеркало, одразу ж подивився у нього. Але із дзеркала на мене дивилася звичайна людина з нормальними зіницями, хіба що очі почервоніли, та це часто буває при головному болі.

- Бери, бери, - умовляв Міха.

Я гидливо відкрутив кришку і принюхався. У ніс шибануло сумішшю кислятини, якою я надихався напередодні, і чогось середнього між тухлими яйцями і давно не праними шкарпетками.

- Це що таке? - здивовано запитав я.

Треба ж, до чого наш народ докотився, якщо від такого пійла йому стає краще.

Міха повчально підняв палець.

- Це, - він помовчав, підбираючи слова, і урочисто проголосив, - еліксир життя!

- Ні, дякую! - я повернув кришку на місце і передав йому флягу.

- Ну й дурень! - заявив Міха. - Ти не бачив, що після цього люди роблять.

- Можу собі уявити, - охоче погодився я, уявивши чортів, які з'являються під час білої гарячки.

- Ні, ти не зрозумів. Забув, як тебе...

- Олег, - підказав я.

- Олеже, ти нічого не розумієш.

Звичайно, куди вже нам, убогим, зрозуміти вишукування дворової братії.

- Він із цієї фляги сьорбнув, а потім... а потім, - він знову зам'явся, добираючи слова. - Левітував!

- Чого? - не втримався я від сміху. - Ану дай.

Я понюхав. "Травою" не пахло. Колись чув, що в Європі коноплі не тільки курять, а й вживають у батончиках.

І тут Міха зосередився і почав згадувати.

S.T.I.K.S. Знахар - історія про тих, хто спромігся вижити у світі, який складається з уламків інших світів, і в якому хазяйнують перероджені монстри.