Доброго дня, спільното!
Наближається пасха, тому питання наступне: чи потрібна в книзі релігійність?
Якщо не брати до уваги специфічну літературу, то більшість авторів (так само як і я, до речі) уникає теми релігійності.
Ну типу "о, то церква, в яку я ходив" - це весь текст, який пов'язаний з релігією у книзі. Якщо тема релігійності й розкривається, то дуже часто вона характерезує фанатків, або сектантів. Тобто, "вони дивні, бо вірять у щось дивне".
Я гадав, що це вада нашого "соцтаборного" минулого, аж поки не зтикнувся з аналогічними віяннями в західній літературі. Більшість авторів змальовує своїх героїв як атеїстів, або не дуже релігійних людей. Навіть, якщо пишуть про битви цих атеїстів із богами)))
Хоча, ще якихось двісті років тому можна була отримати кенсел за те, що ти не ходиш в церкву. Релігія була невід'ємною частиною життя у західному світі. А у інших регіонах вона є такою і зараз.
Чекаю на думку читачів, якої Вам хочеться літератури?
Також хочу спитати у авторів: чи були у Вас головними героями релігійні особи?
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДля мене найкращий опис релігії у тому, як вона впливає на життя та побут головного героя. Якщо ніяк, то і писати не варто. Якщо впливає, то не треба прописувати канони свят, а лише те, як герої їх проживають. Наприклад, написати, як господиня готую великодній кошик та носиться по кухні)
Олена Ранцева, Згоден, це має бути доцільним)
Якщо брати фентезі - воно й не дивно. Хіба релігійні особи вигаданих релігій. Такі бували.
Якщо ви маєте на увазі християнство - то релігійні люди, як мені здається, уникають саме фентезі чи НФ, бо це не збігається з їх уявленнями про світ. Адже, якщо вплітати релігію у фантазію, легко "впасти в єресь"))
Вадим Сухобрус, Так, справді. В Старому завіті моногамії немає, а в Новому вже є. Я сприймаю це як розвиток суспільства, який Іісус закріпив.
Щодо дроблення... Це два паралельні процеси - узагальнення і дроблення і вони стосуються не тільки релігій. Вони притаманні не просто людському суспільству, але й нашому світу в цілому) Приклад - світло, яке поводить себе і як частка (фотон) і як хвиля одночасно))
Я не дуже позитивно ставлюсь до більшості існуючих релігій, але визнаю цінність віри як своєрідного морального стрижня та, в деяких випадках, цементуючого суспільного фактора (як в ситуації "Стара Європа vs османи").
Чи були в мене ГГ - релігійні особи? Ну якщо віднести до таких слов'янського волхва - то можна вважати, разок було. Правда, там абсолютно не було заглиблення в тему.
А взагалі - позаяк я реалізм не пишу, а майже завжди фентезі, то і персонажів таких в мене по факту бути не може.
Олексій Горбунов, Та звісно, що у моїх світах теж присутні релігії та боги. Просто я сильно увагу на них не акцентую.
Оповідання, про яке я вище згадував - Кіберпантеон: https://booknet.ua/book/kberpanteon-b434401
Але це альтернативний світ, до реальної слов'янської віри там як до Місяця рачки. Тому - серйозно сприймати не варто)
Я вважаю, що це залежить від того, яким автор вбачає свого героя. Якщо він релігійний, то чому б і ні, це розкриває ще одну сторону його характеру. Багато людей вірять в Бога, але в церкву не ходять. Тому це нормально. Якщо це фентезі, краще вигадати свою релігію, свій пантеон, храми, служителів культу, специфічні терміни, свята, забобони і т.д. Без релігії фентезійний світ, заснований на уявленнях про Середньовіччя, сприймається неповним.
Олексій Горбунов, Маю на увазі, що релігія має місце в іншій літературі, зокрема як доповнення до образу героя. Але краще не торкатися якихось дискусійних, специфічних тем та не варто ображати певні конфесії. Тут вже тонка грань.
В мене на це суворий погляд.
Є безпосередньо тексти: Коран, Біблія, Євангеліє і інші.
Є релігійні книги - вони сухі і пояснюють релігію, те, як збудован світ, видають норми та правила поведінки.
Є усі інші книги - вони можуть бути будь-якими, та не першими двома. Можна на це вести натяками, обережно, втім не говорити відкрито.
Чекаю на думку читачів, якої Вам хочеться літератури? - ні.
Також хочу спитати у авторів: чи були у Вас головними героями релігійні особи? - відносно.
LibertyFox, У християнстві теж. Мені видалося, що оповідь про магів, які з одного боку засуджені суспільством та релігією, а з іншого пригорнуті володарями та багатіями, буде дуже органічною історією. Така собі подорож по лезу між променями слави та теплом багаття.
Залежить від таймлайну, та й від сім'ї і оточення персонажа - як виховували батьки, в яку школу ходив, яке оточення було надалі.
Ну і від того, наскільки взагалі тема вписується в сюжет (якщо виробничий роман або детектив, то духовний світ героїв взагалі не в кадрі, інша справа якщо в книзі іде мова про духовні пошуки і цінності героя, або конфлікт через те що закохані належать до різної віри і їх сім'ї можуть бути цьому не раді)
Вень Чжулун, Тобто, релігійність може бути цінним бекграундом, якщо це доречно? Погоджуюсь повністю! Я не знаю, чи актуальні зараз сюжети про пошук віри, або про зневіру, здається ця тема вже давно вичерпана... Але можливо, щось та й напишу)
Кожного разу, коли я згадую про релігію - згадую про Хрестові походи, інквізицію та призови сучасних релігійних лідерів (будь-якої конфесії) до вбивства тих, хто вірить не так - і в мене зникає найменше бажання в неї вляпуватись) А, коли я чую, як над нами летять шахеди - розумію, що наші молитви ніхто не чує, окрім ППО. От на них і молюсь))
Олексій Горбунов, Я вже давно зрозуміла, що належність до конфесії не визначає людину. Її визначають вчинки.
В моїй книзі ГГ став типу Богом по мірках звичайних мирних мешканців.
В нього появилися дуже нав'язливі шанувальники, які вважають його Богом і докучають цим. Через це він дуже сердиться бо знає, що не являється Богом. Через ті чи інші обставини він став учасником подій в яких отримав певні сили, які роблять його особливим. Але через це він не вважає себе Божеством навідмінну від інших.
Але при цьому ГГ вірить в Бога. Він сумнівається, що цей дивовижний світ міг виникнути без чийогось задуму і, що хтось за цим всім стоїть.
Serhii, Бог який вірить в Бога - непогана думка, обіграйте))
Не бачу сенсу вводити релігію в сюжет, якщо їй там немає місця. Шоб шо?
Олексій Горбунов, Еееееммм... Наче не згадувався бог в сує, але не впевнена ))))))))))))) Підловили ))))))))
Мені здається, можливо я помиляюсь, але щоб висвітлювати такі теми — треба хоча б трошки на них розумітись, щоб не наслати на себе шквал обурення і клеймо невігласа, мовляв: пише, а не знає, дзвонить, та не знає в якій церкві.. це моя субьективна думка, якщо що…
Олексій Горбунов, Цікаво.. треба погуглити … ❣ ☄❤ ( ◜‿◝ )✨
Мені здається, що приклад Салмана Рушді багато що може казати будь-якому автору! На мій погляд, вона потрібна. Якщо в тому авторському світі є віряни - це ж якось треба показати. Але занурюватись я би не став, якщо нема стійкості до незадоволених. В нас світська, вільна держава, але є немало тих, хто вважає себе святіше папи, та здобувачем єдиного вірного знання. Мабуть, релігійними особами можна вважати жреців, паладинів та інших. Мені здається, вони в фентезі якщо не кожного, то в кожного другого.
Чи можна взагалі уникнути теми? Ні, не можна. Вона скрізь. Ось, в тексті хтось напише - Господи... А в нього світ такий, язичницький пантеон. Тому - який господи? Який саме?
Вадим Сухобрус, Мені завжди подобався Конан-Варвар Роберта Говарда. Своєю простотою та прямолінійністю))) Конан вірив у Крома і молився Крому, який був богом грому, здається.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати