Як це, писати книгу з подругою? ❤️❤️❤️

Знаєте як народжується книга?

Не так як здається))

Є я, Єва, голосові повідомлення у пізній час та розмови, які починаються з «а що якщо він...» і не закінчуються ніколи ❤️ 

Ми жартуємо над героями. Сперечаємось про те, як Ерік вчинив би в цій сцені — він би точно не погодився з нашими висновками, але він не говорить за себе, тож доводиться вирішувати без нього. Іноді одна з нас права, і ми обидві це знаємо. Іноді ні, тоді виходить щось краще ніж кожна придумала б сама.

Єва бачить те, що я не бачу. Я тримаю те, що вона відпускає. Так і виходить книга.

І от ця книга — вже тут, вже читається, живе своїм життям у ваших коментарях.

Якщо ще не починали — саме час!

Читайте книгу тут

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Єва Райн
08.04.2026, 22:22:24

❤️❤️❤️ Хто сказав що Ерік сам не говорить і не вирішує? Вирішує ще й як, бо плануєш одне а виходить геть інше)

Мелані Ром
09.04.2026, 18:00:42

Єва Райн, Теж правда)) Помилилася ❤️

Інші блоги
Оновлення книг найближчим часом
Добрий вечір, шановне панство! На жаль, моя сім'я, включно з авторкою, дружньо хворіє, тому найближчим часом оновлення книг не було. Бажаю всім міцного здоров'я і хай береже вас Бог.
Дякую всім
Трохи про мене, Ді Дарк. Я пишу історії, у яких герої не завжди роблять правильний вибір, почуття бувають суперечливими, а за кожною усмішкою може ховатися ціла прірва емоцій. Мені подобається досліджувати
Останні години знижки! Руда для масажиста ❤
Любі читачі й колеги, дякую всім за увагу до моєї книги, за космічну підтримку! Нагадую, що сьогодні діє ЄДИНА ЗНИЖКА в передплаті на роман "Руда для масажиста". Це друга частина циклу, але її можна читати окремо,
Його очі. Його руки. Його...
Привіт, мої любі Спокусники! Запрошую до спекотної новинки! “Не такий ти й святий” 18+ Уривок: — Вибачте. — Нічого, — він усміхається кутиком ідеальних губ. — У вас міцна хватка. —
Мій день народження.199 причин сьогодні усміхатися
І цього року мені особливо хочеться сказати собі одне: я рада, що все-таки наважилася. Наважилася писати. Наважилася показати свої історії іншим. Наважилася перестати залишати їх лише у своїй голові. Так з’явилася
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше