Додано

07.04.26 15:08:35

Магія написання

Сьогодні працюю над наступними сценами – і ловлю себе на думці, що герої інколи ведуть мене туди, куди я не планувала.

Люблю ці моменти. ❤️

А ви відчуваєте, коли персонаж раптом “оживає” і починає діяти сам?

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Лариса

09.04.2026, 13:55:50

Так❤️

Natalia Shevchuk

11.04.2026, 16:55:55

Лариса, ❤️❤️❤️

Іванка Сокіл

07.04.2026, 17:42:58

Знайомо) а ще є таке, коли персонажу за сюжетом і задумкою потрібно щось зробити, але я як автор прямо відчуваю, що він на таке не здатний або навпаки - здатний на щось епічнвше)) і сюжет летить шкереберть

Natalia Shevchuk

08.04.2026, 23:05:38

Іванка Сокіл, Іноді я теж дивлюся на сцену й думаю: "Ну ні, ця людина точно так не зробить".
І все летить у новий бік – але часто саме там народжується щось краще. ❤️

Вень Чжулун

07.04.2026, 15:15:29

Так))))

Natalia Shevchuk

08.04.2026, 23:03:16

Вень Чжулун, ❤️❤️❤️

Natalia Shevchuk

відслідковують

Інші блоги

Джул'єта Матикота

Чи можна закохатися за три дні? (фінал вже завтра)

Впевнено рухаємося до завершення історії Тіни і Даміана з оповідання (хм, скоріше вже короткого роману) «Один із тих чоловіків». Сьогодні Даміан і Тіна мали серйозну розмову про їхнє майбутнє. І чи взагалі воно можливе. –

Анна Потій

Даромир — сміливий хлопець)))

Він зібрався знайомитися з бабусею Квітки. Уявляєте?☺️ Я помовчала, крутячи телефон у руці, а потім зізналася: — Я ще нікого з бабусею не знайомила… Даромир здивовано підняв брови. — Ти що, з хлопцями

Тея Калиновська

Трішки романтики...

Трішки прохолодної романтики в спекотний день❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️ – Ліно, 60 кілометрів не 300. Менш ніж за годину, ми вже будемо на місці. І Сніжані нічого не загрожує, там лише зламана рука… – Лише? –

Босорка

Ліжко на трьох

Він спробував відштовхнути її але в нього не вийшло. Вона хитро посміхнулася й сіла йому на коліна. Чорт забирай ми не вперше це робимо так що давай не будемо робити вигляд що це не так- Хуррем посміхнулася й потягнула його

Анна Лященко

Якого біса тут відбувається?

Під’їжджаю до будинку Георганова, ворота одразу відчиняються, впускаючи мою машину. У дворі — повний аншлаг. Артур і Діана з усіма дітьми, майже всі мої хлопці й десяток спецпризначенців у повній екіпіровці, ніби зібралися