Друзі, сьогодні діє знижка на мій молодіжний роман 

Неблизькі

— Ліза, так?
— Так. Вибач, що я як сніг на голову. Тобі дзвонив Борис, але ти, очевидно, був занадто зайнятий, — натякаю на його коханку.
Звук поплескувань по кишенях.
— Забув телефон. Ти давно приїхала?
— Вже встигла поспати. На твоєму ліжку.
Чую, як він посміхається.
З полегшенням видихаю. Налаштований начебто не вороже, вже добре.
Вирішивши завершити наше знайомство офіційно, простягаю руку для рукостискання, але щось йде не так.
Несподівано я врізаюся пальцями в щось дуже тверде, вкрите джинсовою тканиною, і проїжджаю вздовж цієї твердості вгору.
Максим видає щось схоже на приглушений стогін.
Мені в обличчя стрімко б'є рум'янець.
Це я щойно обмацала свого зведеного брата?
Якби могла, то заплющила б очі. Але я не можу. На мені і так чорні окуляри, а я сама тимчасово сліпа, як кріт.

перші почуття зведені брат і сестра борзий хлопець та проста дівчина