Додано
06.04.26 20:13:44
Про відчуття
Іноді, поки пишу далі «Хітра: Оплот», ловлю себе на простій думці: ця книга вже дихає трохи не так, як перша.
Можливо, тому що в ній менше самого моменту відкриття і більше — про те, що приходить після.
Після рішень.
Після втрат.
Після змін, які вже не можна скасувати.
І ні, це не про те, що раптом усе піде в м’якість, кохання чи якісь красиві ілюзії.
Скоріше навпаки — про те, що відчуває людина, коли світ уже давно перестав бути простим.
Цікаво, що я сам відчуваю це все сильніше з кожним новим шматком тексту.
А як у вас?
Чи є відчуття, що друга книга вже інша за настроєм?
Чи для вас це поки що пряме продовження тієї ж самої історії?
11 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️⭐♥️
MargFed, d=(^o^)=b
Добрий день пане Авторе
Для мене вони однакові і різні водночас
Однакові бо ті самі герої , їх розвиток або як у «малого» проблеми з тим
Відрізняється рухом , розвитком подій, новими викликами
Плюс ГГ має свої принципи і поступатися ними йому важко, навіть через переваги стабілізації, розвитку
Щоб було без спойлерів - чекаю на продовження як завжди
Tatti Tata, Дякую вам) Це дуже теплі й важливі слова. І за розуміння теж окрема подяка. Іноді справді легко забути, що крім тексту є ще життя, яке теж потребує уваги.
Ілля справді подорослішав занадто рано. І тут, мабуть, спрацьовує багато речей одразу. Не дарма ж кажуть: скажи мені, хто твій друг, — і я скажу, хто ти. Поруч із ним постійно є істота, якій багато років, яка навчає, тисне, наставляє — і в такому сусідстві хочеш не хочеш, а починаєш мислити інакше.
Але й наше сьогодення підкидає дітям зовсім не дитячі речі: ракетні небезпеки, вимушені переїзди, постійні тривоги, подорожчання всього навколо. Усе це теж змушує дорослішати раніше й дивитися на світ іншими категоріями.
І чесно — мені дуже приємно, що ця історія відгукується комусь ще, крім мене. Бо її перший читач і той, кому теж по-справжньому цікаво, що буде далі, — це я сам) План є, але він усе одно не відкриває всіх деталей, тож інколи я поспішаю з продовженням ще й для себе.
Дякую вам за таке уважне й щире читання.
Взагалі багато читаю
Перший твір проковтнула ;) Розмірковую над тим щоб повернутись до психології , маю на увазі літературний напрямик
Завжди захоплююся такими людьми як ви
Натхнення, Наснаги та Музи для вас щиро бажаю
Tatti Tata, Дякую вам щиро) Мені дуже приємно це читати. І окремо дякую за те, що першу книгу “проковтнули” — для автора це справді один із найкращих компліментів)
А щодо психології — якщо є таке бажання, то, мабуть, варто себе спробувати. Знання не обов’язково мають лежати десь у “портфелі”. Якщо навіть із десятка книг кілька думок чи порад потім справді допоможуть у житті — це вже недарма.
Дякую вам за такі теплі слова, побажання і підтримку.
Крутий арт❤️❤️❤️
Оксана Соловій, Дякую ❤️ Мені хотілося, щоб у ньому відчувався не просто герой, а й сам світ навколо нього.
❤️❤️❤️
Сніжанна Четверт, ＼(^-^)／
Ух який візуал❤️
Олена Родан, Дякую ❤️ По тексту в мене часто є моменти, які дуже хочеться показати ще й візуально — так, як я сам це бачу. Тому потроху намагаюся знаходити можливість і це теж ілюструвати.
До речі так, арт нагадує третій Crysis
Kassad, Гарний вийшов арт)
Гарний арт❤️
Kassad, Вийшло чудово передати✨️
Взагалі!
Є в мене цикл: "Леді замку Саммерфелл".
Так он там перша книга "чорна сокира" і п'ята "мідний бик" - я впевнений відчуваються так, наче її 2 різних автори писали.
Бо, в процесі, автор і сам розвивається разом з історією))
Kassad, ♥️♥️♥️
❤️❤️❤️
Крісті Ко, ＼(^-^)／
Головне, що дихає (＾∇＾)ﾉ♪ Це означає, що вона жива
Кіт Анатолій, Гарна думка. Мабуть, так і є: якщо книга змінюється, значить, вона жива.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати