Я ось побачила у одного автора ідею і вирішила запозичити і собі.
Я щось останнім часом зовсім зникла з блогів, тому час повертатися.
Мені дуже цікава думка користувачів, які читали мою книгу "Сталь та Полин". Цікавить емоції, які викликає книга, думка про героїв, діалоги між ними (а то інколи я занадто, як на мене, багато добавляю пафосу реплікам), описи історичних подій та емоційного стану героїв.
Окремо хотілося би почути відгук саме про персонажів, тому що, як я вже писали в одному із блогів, в мене постійне відчуття, що я пишу персонажів-кліше, а мені дуже хотілося би писати живих героїв, за якими читачеві було би цікаво спостерігати, співпереживати.
Не плакати не обіцяю, але ви того не побачите)
18 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиНу, що?) Тримайтеся!)
1.Відразу одне зауваження. Воно чомусь стає загальним. Оформлення прямої мови! Якщо вона починається з тире, то вставки всередині прямої мови відокремлюються тільки комою з тире. Якщо ви правите тексти на помилки, зверніть увагу, що навіть ШІ помиляються! Вони вперто тулять крапку з тире, хоч ти трісни. Усе тому, що вони орієнтуються на норми англійської мови, схоже, там пряма мова в лапках, і тому якраз крапка з тире є припустимою. Я не філолог, хай вони скажуть краще, але я завжди пам'ятав, що: — Говорив я, — про щось подумавши, — але замовк.
2.Дуже складне відчуття. Можливо, згодом зможу його розвинути. Є приємне відчуття описів, але водночас певний присмак незавершеності в деяких місцях. Неточності. Можливо, це смаківщина.
3."Успіхів у захисті лівого флангу", "брудний силует" — не зрозумів. Так, трохи далі повтор робить образ своєрідним. Брудний силует... Ось, це теж до пункту 2.
4.Як гонець потрапив до короля, що ніхто не попередив про його прибуття? А якщо король не бажав бачити нікого в цей момент? Як несе службу тоді капітан, якщо якась людина під виглядом гонця опинилася так близько до короля?
Вадим Сухобрус, Буває) Головне, що розібралися. Я ніби багато читаю і мала би знати, а коли сама почала писати - щось геть начудила)) Потім лазила по своєму тексту і виправляла...
Персонажі. Є деяка різниця у жіночих та чоловічих. Чоловічі більше провисають, хоча їх і самих більше. Але ось капітан — зовсім не розкритий, він просто поки функція сюжету, не більше. Малахій увесь прям таємничо-ворожий, але от питання — як він виглядає? І я не згадаю. Який Рейнар? Тільки хапав меча та торкався... Пара у фортеці непогана, але поки не заграла фарбами. Вони дійсно більше рольові, типажні. Ось Каель із люлькою — вже щось. Із хитринкою, словами, турботою. А ось капітан, що просто торкається принцеси і біжить до неї за першим криком) А чому він? Ні стражі біля дверей, ні прислуга? Може, це ваше свідоме рішення, повторюю, щодо обмеження. Але навіщо?
Загалом, чудова база. Можливо, я звернув увагу більше не на те, що вам здається важливим. Не говорив про структуру, сюжет та інше. Але ж і немає поки цілісності, проте є передумови. Просто трохи більше довіри собі в тій сфері, де ви сильні, і трохи більше уваги до інших деталей — все вийде!
Бажаю успіху!
Вадим Сухобрус, Обов'язково до вас завітаю)
Ще раз величезне дякую)
15.Гвардійці йдуть пішки рятувати обложену фортецю, ведучи на поводі коней... Чому? О! І Малахай, все ж таки кардинал! Римська курія? Це наш світ? І слова, що хтось в обложеній фортеці взяв владу без дозволу, трішки наївні. Ідея і напрямок думок зрозумілі, але ці претензії...
Так, масштаб світу сильно звужений. Відстані, звістки, числа, описи — все це поки властиве більше невеликій сторожці на кордоні та баронії, а не столиці та фортеці. І в дорозі гвардійцям (чому, до речі, вони? Де решта?) немає більше справ, що обговорювати? Ні розвідку, охорону, припаси, воду, ідеї...
14.Так, хочу ще раз повторити — пара в Тірсоні хороша, але мені стало забагато їх. Зв'язок загальний із сюжетом зрозумілий, логіка теж, просто ось вперте відчуття, що однієї глави, де не буде Каеля поруч із Лукасом, все ще не вистачає. Ви, здається, це й самі відчули, але там швидко за одним другий побіг. Хоча, можливо, це непоганий варіант відсікання зайвого. Концентрація на героях, без розтікання зайвими персонажами, що не грають ролі. Але це й небезпечно надмірним звуженням. Коли супроводжує один гвардієць. Виїжджає на допомогу фортеці п'ятдесят. Якщо не хочете занурюватися в суперечки з читачем щодо цифр, не пишіть їх зовсім! Нехай будуть "супроводжуючі гвардійці" без вказання кількості. Якщо, правда, ще й стіни підірвуть мінери... я дуже здивуюся. Міни — це або магія, або порох. А це цілком працює і без підкопів. Гармати там і все таке.
13.Історія розвивається. Діалоги розвиваються також. Цікаво, у вас дуже добрий розвиток сенсів, стосунків, образів. Мені здається, ви ще й самі не вірите у свої здібності створювати глибокі психологічні моменти короткими, художніми мазками... або просто їх поки що неусвідомлено розставляєте, місцями занадто посилюючи. І як тільки ось цього додаткового посилення немає, у динаміці виходить дуже здорово. І взагалі, королева вийшла чудовою, справжньою. Живою. Через це навіть дивно: при такій королеві справи мали йти інакше...
О! Дуже "улюблене" ще зауваження. "Віяло таким презирством, що простір здавався густим..." Хоч закидайте помідорами, але мені такий вираз просто знищує враження від вашого тексту! Від неї віяло презирством — все класно, ясно, зрозуміло. Але чому простір здавався густим? Це не співвідноситься! Віяло таким презирством, що ніби зримо відштовхувало! Ну щось таке!
12.Яка сповідальня після біженки? До речі, що це за батько з таким розпорядженням кудись їхати дочці, якщо там була загроза! Хіба це логічно? Допустимо, щоб я не здавався злісним критиканом — принцеса просто могла кудись проїжджати. Логічно, чисто, достовірно! А послати король міг... отця Малахія! Ти тут, чекістська наволоч, вієш по палацу сірою шулікою, а там на брамі крамолу випалювати нікому?! А, так ось хто Малахай! Учитель історії! За що ви так історію?)
Сцена донька-мати художня, діалоги характерні, розвивають образи, сцена залишає приємне враження. Діалоги Каель-лейтенант хороші. Образи цікаві. Але мені особисто стало трохи приїдатися. Занадто рефлексивний лейтенант, занадто всі бесіди односторонні. Так, і що, більше їм говорити там нема з ким? Чому? Ну, для мене традиційно — слово "дефіцит" у вустах Каеля трішки чіпляє. Поки непогана пара персонажів, проте якщо не розкриються далі, все приємне враження зникне.
До речі, з такою мамою від Малахія у палаці й сліду не залишилося б. І де вони були аж до сутінків?
Знову цей "отець" у тронному залі, і ось же він ставить питання про торкання. У вас усе є, проте виходять трішки різні акценти. Сцена в Тронному залі з Малахієм мені особисто здається недостовірною. І місцями нелогічною. Все взагалі дуже швидко відбувається, і всі герої ніби знають, що все ще гірше, ніж вони про це знають! Другий день! Це другий день після гонця, не помиляюся? Чому тремтять у короля пальці, чому він слухає священника... ладно, чому він слухає саме цього?!
11.Наступного дня принцеса вже очікує на прибуття біженців... Дуже швидко! Або до цього Тірсона рукою подати і відстані зовсім малі.
До речі, щодо героїв та взаємин. Чи не занадто часто Рейнар торкається принцеси? Наскільки це припустимо для оточуючих? Це добре описано, тактильні відчуття, все працює. Але сам факт? У вашому сетингу немає "образи величності"? Чоловік, охоронець... а ніким іншим він бути не може, він несе службу тільки біля неї, схоже. І торкається, і торкається... Ні, я його розумію)
Королева. Блискуче! Ось одразу логічно, влучно, зрозуміло... Браво! Наступна сцена з королем — чудово! Діалоги гарні. Настрій передано, те, що відбувається, логічно. Не буду про олов'яні фігурки на карті — це все авторське бачення. Чому все ж таки капітан увесь час із нею...
Дьоготь? Місто пахло страхом і дьогтем? Чому? Знаєте, можливо, це був би певний образ... у мене раптом асоціація з воротами, вимазаними дьогтем, розумієте? Може, це й натяк? Сцена в місті хороша. Дуже атмосферна, дає розуміння, що з принцесою відбувається. Але, на жаль, недостовірна і нелогічна. Навіщо вона туди поїхала? Яка мета і який результат? Що змінилося б, якби туди прибув інший?
10.Відлуння Тірсона. Дуже атмосферна, рівно за співвідношенням діалогів до описів. Добре. Але я знову не можу не помітити! Список складу! Главою раніше карта була на овечій шкурі, а тут список із тридцяти... на чому? Така розвинена бюрократія з такими можливостями? Я розумію бажання певної сцени, вона гарна, але, можливо, обійтися без паперу/пергаменту? Та й хрестик — значить, християнство.
Каель описується вами як компетентний старшина/унтер. Знає і життя, і службу. Однак, якщо ніхто, крім нього, не чує "тихого штурму" — значить, служба поставлена погано. Сонні солдати, при тому, що сіверяни щось тупали і кричали в таборі — це дуже дивно. Раптовий штурм — це ази, спостереження — життєва необхідність. Але де це все тут? Натовпу дуже важко йти тихо, щоб так досягти стін. Вогні на стіні горять, отже, десь у вежах чи темних кутках сидять спостерігачі, які мають вдивлятися в темряву і підняти тривогу. Всі сплять? Убиті? Не могла сутичка бути короткою у нічному тихому штурмі! Це саме штурм: багато нападників проскочило під стіну, накопичилося, стоять драбини — їм треба йти до кінця!
Вибачте якщо що!) Наступне - емоції, діалоги, персонажі. Ще треба, або - йди вже собі, буркотіло?)
Вадим Сухобрус, Та я не ображаюсь, мені дуже цікаво читати ваші відгуки та зауваження, під час редектатури буду звертати на це увагу). Дуже хотілося би почути від вас рецензію саме на персонажів та діалоги в першу чергу)
Пригадалося. Цвіте жасмин... а при цьому вікна завішані шкурами й горять смолоскипи? Але чому? Адже це травень-червень! Навіщо влітку закриватися, потіти й сидіти при світлі смолоскипів? Донька короля — вампір, чи що? Але ж вона щойно була на вулиці!
Другий момент. Лейтенант — цілком. Шарф? Непогана деталь, як на мене. Але шпори?! Золоті шпори вказують на лицарський стан! Так, це може бути інший світ, але ми маємо справу з усталеними термінами, назвами. Їх не так легко використовувати, іноді малесенька деталь одразу може багато про що сказати. Цей хлопець не може бути з Академії, оскільки весь антураж свідчить, що це зовсім не Новий час чи його аналог! Ну, не було військових училищ, та й стати лицарем непросто. Шпори — абсолютно однозначна вказівка на кавалериста. Золоті — на певний стан, золото носити будь-хто не може. Училищ не було, оскільки, щоб стати лицарем, потрібні були певні умови та тривале навчання. Училища — це вже ближче до сучасності, це короткий термін. Масові армії. До речі, Академія, на мою скромну думку, не може бути кузнею лише військових кадрів. Суть її зараз сильно перекрутили, шукають гучні назви. Гімназія... просто місце для фізичних вправ виросло у чванливу обгортку з лопухів на школі...
9.Ще два моменти, які привертають увагу. До речі, ваша героїня поставила дуже слушне запитання, від якого відмахнулися. Ви, як автор, зокрема!) Скільки часу минуло між гонцем і зборами лордів? За змістом — небагато. Але тут і питання — а звідки так швидко взялися ці лорди півдня і півночі в королівському палаці? Це ж не міністри, не палацові служителі. Вони живуть у столиці? Чому, якщо вони володарі інших земель? Приїхали з якоїсь нагоди? Якої? Не можу сказати, що ситуація неможлива, але вона викликає запитання. Просто виходить занадто зручно - і гонець прямо до ніг упав, і лорди одразу стояли за дверима. Скорочення масовки) Та ще й священник сидить... а чому він, власне, там сидить? Чому його допустили до такого високого товариства? Він патріарх, митрополит, ієрарх? Хто він? Зрозуміло, що він там щось бачить, можливо, знає чи підозрює. Це сюжет. Але ось його присутність — це велике питання. А вже слова... то інший монарх за таке задушив би за дверима.
8. Кіраса? Чому? Не обладунок, не нагрудник? Просто у неї дуже сильний зв'язок із кавалерією, кірасирами тощо. Бастіон — теж певний термін, який може бути незастосовним до цього часу. Стріли у ящиках? Ох, це може бути великою окремою темою. Чому не бочки, не мішки? Мені не зовсім зрозуміла роздача луків і стріл, коли сіверяни вже під стінами. А якщо штурм із ходу? Можливо, це якісь резерви.
Поки що видихався на сьогодні)
Вадим Сухобрус, Добре, прийму до уваги)
Я дурію!
Я б на половину і уваги б не звернув! Так помічати подібні речі - це талант ♥️
Вадим Сухобрус, Так це круто!
Ну типу, це піпець яка унікальна річ! Використайте свій талант з розумом і Ви швидко привернете до себе увагу тут))
7. Ось воно! Дуже коротко, але як же смачно! Подивилася на карту, лінії здалися венами, якими потекла отрута. Відчула, як стало холодніше. Але потім речення, що прямо розриває цю "смакоту" — пояснення — не фізично, це було те й те... Але якраз це пояснення і здається зайвим! У кімнаті ніби похолодало, хоча насправді все залишалося як і раніше... та дайте ж мені, читачеві, самому відчути, зрозуміти, йти разом із героєм!
"Тут вирішується, як урятувати королівство, а не як читати молитви"... Тут різні сенси, закінчення ніби висить окремо в повітрі. Хіба не краще - а не кому і коли читати молитви, наприклад? Але здається, я пішов зараз більше по стилю, по мові. Чи варто?
І так! Дуже сильне зауваження принцеси залишилося взагалі без уваги. І незрозуміло, чому принцеса вже відразу знає, що за дверима — місто, охоплене панікою. Гонець у місті всім по дорозі розбовтав? Лорди побігли розповідати? Як на мене, це таке собі посилення трагізму ситуації, але хіба він не в тому, коли стоїть людина, яка знає, що війна почалася, і дивиться на місто, що радіє життю і залишається безтурботним?
6. Мм. Знову можна назвати це смаківщиною. У Малій залі пахло воском, старою шкірою пергаментів, важким чоловічим потом. Ну, не вірю! Віск? Свічки? Тоді свічковим воском! Старою шкірою пергаментів? Добре, припустимо. Але хто ж там так сильно потів? При цьому, так, вікна зашторені, горять смолоскипи. Можете кидати в мене помідорами, але мені все одно і тут здається трохи розірваним сприйняття місця. День? Ніч? Весна? Літо? Зашторені вікна? Тобто я тут не розумуючи повчаю, а хочу вам передати такий момент — якщо ми створюємо опис того, що відбувається, то ми малюємо картину. І зрозуміла вона тоді, коли послідовна. А не так, якщо намалювати тіло, не домалювати обличчя і піти малювати стілець, а потім перейти в третє місце. Витративши один і той самий час на малювання картини, ми створимо абсолютно різне враження у глядача: той, хто дивитиметься на послідовність, швидше залучиться. Другий — заплутається. Як, мабуть, і мій коментар)
5. Всередині батька щось руйнується і стає твердим, чужим. У жінок є глибока образність, розуміння відтінків і деталей. Я ось щось тут відчуваю, але не можу висловити... О! Схоже, ви постійно шукаєте певний стиль, певну образність в описах, яка була б вишуканою. Можу лише висловити свою думку — усе добре в дуже тонко відчутну міру! Багато складних асоціативних речень в описі стану героїні можуть викликати невеликий дисонанс: не встигаєш, доводиться продумувати, оцінювати написане, цілком зрозумілі слова не складаються у легкі образи. Ось далі — батько відступив у тінь. На його місці виник монарх... Чому в тінь? Це досить образний вислів, у нього цілком очевидні асоціації. Хіба "відступив у тінь" — це миттєво? Швидко? Чому не зник, наприклад? Люблячий батько зник. На його місці вже був монарх... І ось... сонце в грудях змінилося бурею... А чиє сонце? Буквально щойно було написано про сонце в її серці, правильно? Тобто у вас образна, гарна мова, але мені здається, що ви трохи її ускладнюєте, створюючи дисоціативний поштовх при читанні, перевантаження, що рве плавність мовлення.
Вадим Сухобрус, Дуже дякую за відгук, буду намагатися слідувати вашим порадам. За пряму мову я зрозуміла, дякую, що звернули на це увагу.
Загалом дякую, що виділили час на мій твір)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати