Моя перша книга вже на Букнеті!

Чи можуть стіни говорити? 

Друзі, сьогодні — особливий день.

Я опублікувала ще один розділ, і відчуття таке, ніби вивернула душу навиворіт. Страшно й водночас — неймовірно. Бо це те, що дуже особисте, але впізнаване кожним із нас.

Хто оповідач цієї історії? Не людина. Сама квартира — на одинадцятому поверсі київської панельки.

Вона не просто спостерігає. Вона пам'ятає:

• важкі кроки Павла з дев'яностих...
• запах дешевого маргарину в часи кризи...
• електрику студентських протестів і помаранчевий шарф...
• і той лютий 2022-го, коли вікна заклеювали скотчем хрест-навхрест...

Це книга про нас. Про те, як ми змінювалися, закохувалися, втрачали — і знову знаходили дім. Кожен знайде себе в цій новелі.

Цікаво, що зараз я вже дописую третю книгу. Але саме «Історія однієї квартири» — той перший крок, яким я нарешті готова поділитися зі світом.

Чому варто зайти? Тут немає сухих історичних фактів, а тільки жива пам'ять стін. Холод порожнього бетону і тепло дитячих малюнків.

 Заходьте на мою сторінку, читайте, залишайте відгуки. Мені справді важливо знати — чи відгукується вам цей голос? Чи чуєте ви свою квартиру так, як чую її я?

Чекаю вас у коментарях.