Чи можуть стіни говорити?

Друзі, сьогодні для мене особливий день.

Я опублікувала ще один розділ, і відчуваю, ніби відкрила душу навстіж. Це водночас і страшно, і неймовірно. Адже це дуже особисте, але знайоме кожному з нас.

Хто розповідає цю історію? Це не людина, а сама квартира на одинадцятому поверсі київської панельної багатоповерхівки.

Вона не лише спостерігає, а й пам'ятає:

• важкі кроки Павла з дев'яностих...
• запах дешевого маргарину в часи кризи...
• електрику студентських протестів і помаранчевий шарф...
• і той лютий 2022-го, коли вікна заклеювали скотчем хрест-навхрест...

Ця книга про нас. Про те, як ми змінювалися, закохувалися, втрачали і знову знаходили дім. У цій новелі кожен впізнає себе.

Цікаво, що зараз я вже працюю над третьою книгою. Але саме «Історія однієї квартири» стала тим першим кроком, яким я нарешті готова поділитися зі світом.

Чому варто завітати? Тут ви не знайдете сухих історичних фактів, лише живу пам'ять стін. Тут є і холод порожнього бетону, і тепло дитячих малюнків.

Заходьте на мою сторінку, читайте і залишайте відгуки. Мені справді важливо знати, чи відгукується вам цей голос. Чи чуєте ви свою квартиру так, як чую її я?

Чекаю вас у коментарях.