Магічне тестування показало, що у Ліадайн доволі високий рівень магії. А спочатку ніхто і не подумав би про таке... Спочатку Ліа навіть злякалася.

Я спробувала зробити, як сказав Нейд і з подивом виявила, що магія дається мені легко, без жодних зусиль. Всередині приємно лоскотало, чи то від чарів, чи то від захоплення, і це надзвичайне почуття виштовхнуло з мене енергію, яка утворила перед моїми руками круглий щит. Він був напівпрозорим, світлим, із золотистими прожилками, трохи рябив, тому я бачила Нейда крізь нього нечітко. Але навіть так я змогла роздивитися, що він жбурляє в мене вогняну кулю. З переляку я заплющила очі і позадкувала. Зупинив мене тичок у спину якимось твердим предметом і одночасно з цим я почула легке шипіння.

Але тут з'явилася колишня ректорка академії і за сумісництвом бабуся нинішнього ректора — моя найулюбленіша старенька з усіх моїх книг)))❤️

— Хто ж так тренує новачка, молоді люди? — почула я суворий, але з ноткою веселощів голос за своєю спиною.

Розплющивши очі, я побачила, що Нейд більше не атакує, а тільки дивиться за мою спину здивовано і трохи перелякано. Обернувшись, я побачила невисоку, літню жінку доволі ексцентричної зовнішності. На її від природи рудому волоссі з частковою сивиною виділялися світло-фіолетові пасма, вуха й пальці прикрашали вінтажні срібні прикраси з аметистами, а весь її одяг був в одній кольоровій гамі — фіолетовій. В руках вона тримала різьблений дерев’яний посох, прикрашений сяючим фіолетовим кристалом. Її яскраві блакитні очі дивилися на мене уважно, з цікавістю, а тонкі старечі губи розтяглися в хитруватій посмішці.

— Перші три заняття з бойової магії присвячені теорії і тільки потім навчають захисту й атаці, але ніяк не нападають на людину, яка ще незнайома з магією, — старенька абсолютно безсоромно вичитувала і Нейда, і ректора Демміна, але дивилася в очі саме мені. Її яскраво-блакитні очі, такі ж, як і в мене, здавалося, зазирали мені просто в душу. — А ви кинули її в магію, як кидають у річку людину, що не вміє плавати з надією, що стрес пробудить у ній здібності. Ото ви дурні!

А потім як почали перевіряти, то дуже здивувалися.

Сформувавши доволі велику вогняну кулю, ректор Деммін жбурнув її в мене і… мій щит витримав, але все ж затріщав.

— Можеш прибрати щит, Лідайн, — сказав мені ректор, підходячи ближче. — З рівнем твоїх магічних сил ми розібралися.

— І? — з цікавістю спитала я.

— Він доволі високий. Я б навіть сказав неприродно високий для людини, яка є магом лише наполовину.

Я не знала, що і казати. Радіти чи насторожитися? Мені пощастило отримати великий магічний запас попри те, що мій батько не був магом?

— Я нічого не розумію, — Нейд звернувся до ректора. — Я за п’ять ударів пробиваю щит Кетти. Я її тренував. Я чудово знаю її рівень. А щит Ліадайн я не зміг пробити навіть за десять атак! Тільки ти своїм потужним ударом змусив її щит почати руйнуватися. Це як так? У Ліадайн не може бути такий великий запас. Згідно правилам розподілу магічної енергії людина, в якої маг тільки один з батьків, не може отримати магічний запас більший, ніж у її родича-мага.

— Схоже, у нас виключення з правил, — хмикнув ректор, окинувши мене уважним поглядом. — Або ж ми чогось не знаємо.

— Ви чогось не знаєте, дурненькі, — захихотіла архімагеса Тіррена і, піднявшись з лави — доволі енергійно, як для її поважного віку — підійшла до нас.

— І чого ми не знаємо, бабусю? — ректор Деммін насупився.

— Ой, та стільки всього, що перераховувати лінь! — архімагеса Тіррена весело махнула рукою. Схоже, своїми думками вона ділитись не збиралася.

— Тобто ти не скажеш? —  ректор Деммін ще дужче насупився.

— Скажу через рік, якщо самі не розберетеся.

— Через рік? — ректор пирхнув. — Та ти, бабусю, оптимістка! В 92 роки таке казати.

Схоже, архімагеса Тіррена щось дійсно знає. Але говорити не поспішає. Хоче, щоб інші самостійно здогадалися. Але чи вийде в них? Додавайте книгу в бібліотеку, щоб дізнатись, що буде далі. ;)

Читати: "Академія Мірравель. Назустріч таємницям" 

Запрошую до моїх соцмереж:

✨ТГ-канал про мої книги

✨Інстаграм

✨ТікТок