Розділ 7.2

— Хто ж так тренує новачка, молоді люди? — почула я суворий, але з ноткою веселощів голос за своєю спиною.

Розплющивши очі, я побачила, що Нейд більше не атакує, а тільки дивиться за мою спину здивовано і трохи перелякано. Обернувшись, я побачила невисоку, літню жінку доволі ексцентричної зовнішності. На її від природи рудому волоссі з частковою сивиною виділялися світло-фіолетові пасма, вуха й пальці прикрашали вінтажні срібні прикраси з аметистами, а весь її одяг був в одній кольоровій гамі — фіолетовій. В руках вона тримала різьблений дерев’яний посох, прикрашений сяючим фіолетовим кристалом. Її яскраві блакитні очі дивилися на мене уважно, з цікавістю, а тонкі старечі губи розтяглися в хитруватій посмішці.

— Перші три заняття з бойової магії присвячені теорії і тільки потім навчають захисту й атаці, але ніяк не нападають на людину, яка ще незнайома з магією, — старенька абсолютно безсоромно вичитувала і Нейда, і ректора Демміна, але дивилася в очі саме мені. Її яскраво-блакитні очі, такі ж, як і в мене, здавалося, зазирали мені просто в душу. — А ви кинули її в магію, як кидають у річку людину, що не вміє плавати з надією, що стрес пробудить у ній здібності. Ото ви дурні!

Незважаючи на стильний зовнішній вигляд, обличчя жінки було густо вкрите зморшками, тож в іншій ситуації її догану можна було списати на старший вік. Але вона відчитувала самого ректора академії! Де це бачено?

— Бабусю, — звернувся до старенької ректор Деммін і тепер мені стало очевидно, чому вона дозволяє собі його сварити, — ми не навчаємо Ліадайн, а тільки тестуємо. Вона вже зрозуміла принципи створення щита і вогняної кулі, ми хотіли зрозуміти, який у неї магічний потенціал. Навіщо ти взагалі прийшла? Я ж казав, що сам впораюсь.

— Хотіла познайомитися з донькою Кетти, — старенька лукаво посміхнулася і несподівано підморгнула мені. — Я Тіррена Лютем, архімагеса, бабуся твого ректора, люба. Раніше я тут усім заправляла, але роки беруть своє. Потрібно й відпочити вже.

Тіррена Лютем простягла мені руку і я з радістю її потиснула, старенька, про яку я вже чула, здалася мені цікавою. Щойно рука літньої жінки торкнулася моєї, як я відчула приплив сил, так само як це сталося в першу зустріч із ректором Демміном. Тіррена Лютем теж трохи похитнулася, але встояла, міцно тримаючись за мою руку, а другою спираючись на посох. Примружившись, вона уважно подивилася мені в очі, все ще не відпускаючи руку, ніби хотіла пробратися мені в голову і вивідати всі мої таємниці. Принаймні таке відчуття у мене виникло від її погляду.

— Цікаво, — сказала вона, хитро посміхаючись і нарешті відпустила мою руку. — Деме, скажи мені, ти тиснув руку Ліадайн?

— Так, при першій зустрічі. А що таке, бабусю?

— В голові паморочилося при цьому?

— Трохи.

— Цікаво, дуже цікаво, — Тіррена Лютем все ще хитро посміхалася. — Адже магія не збреше.

— А що не так? — спитав ректор Деммін. — Яка магія? Ти про що?

— Та все так, — архімагеса Тіррена махнула рукою і прибрала з лиця свою хитру посмішку. — Не забивай собі голову, Деме. То лише думки вголос.

— Ох вже ця твоя потаємність, бабусю, — ректор Деммін похитав головою й махнув у бік довгої лави під стіною. — Сідай. Якщо вже прийшла, то подивишся на тестування.

Проходячи повз мене, архімагеса Тіррена весело підморгнула й вмостилася на лаві з виразом щирої зацікавленості на обличчі. Ректор Деммін кивнув Нейду і ми продовжили тестування.

— Ти не маєш боятися атаки, — він підійшов до мене трохи ближче. — По-перше, я кидаю слабкі вогняні кулі, по-друге, на тобі доволі хороша форма, яка захищає тіло від слабких атак, а по-третє, щит майже завжди гарантує захист. Повністю пробити його може або дуже сильна атака, або кілька атак підряд. І найголовніше, що ти маєш запам’ятати — щит не руйнується миттєво. На його знищення йде від 10 до 30 секунд. За цей час ти можеш підживити його магією знову або ж банально відскочити вбік. Спритність теж важлива в бойовій магії.

— Ось це вже мені подобається! — з лави почувся голос архімагеси Тіррени. — Тепер бачу, що ти не дарма ходив на мої факультативи, Нейде.

Нейд лише насупився у відповідь, а от я не стримала усмішки. Мені подобалася ця старенька — її зовнішність, те, як вона трималася, її енергійність попри солідний вік. Щось невловимо рідне в ній відчувалося.

— Спробуємо ще раз? — Нейд зробив кілька кроків назад. — Створи щит, тримай його перед собою і не заплющуй очі. Я буду кидати в тебе різні види магічних атак. Я хочу зрозуміти, як довго ти можеш втримати щит. Це напряму скаже про твій магічний запас.

Я вже підняла руки, щоб створити щит, але раптом зупинилася.

— А як я зрозумію, що щит починає руйнуватися?

— Він почне тріщати і ставати прозорішим, — пояснив Нейд. — Готова?

Я кивнула і, глибоко вдихнувши, знову створила щит — цього разу він вийшов навіть більшим, ніж минулого. Нейд підняв руку долонею догори і над нею вмить з’явилася невеличка, але яскрава вогняна кулька. Він прицілився і акуратно жбурнув її в мій щит.

Всередині все тремтіло, хотілося заплющити очі й відскочити вбік, але я зусиллям волі змусила себе стояти на місці. Адже Нейд сказав, що щит мене захистить! Так і вийшло. Вдарившись об мій щит, куля зашипіла й розчинилася в повітрі, залишивши після себе лише іскри, які й самі скоро зникли.

— Дуже добре, Ліадайн, — похвалив мене Нейд — без глузування, цілком серйозно. — А тепер спробуємо енергетичні кулі.

Нейд запустив в мене сяючу блискавками кулю і вона теж з гучним шипінням розчинилася, зіткнувшись з моїм щитом. Вслід за енергетичною кулею в мене запустили кілька крижаних шипів, потім ще вогняну кулю, знову кілька енергетичних, а під кінець Нейд під сердитий погляд архімагеси Тіррени сформував з магії уламок скельної породи й запустив його в мене. Я вже думала, що отримаю по носі цією каменюкою, але й вона розчинилася у повітрі просто переді мною. А щит так і тримався! Навіть не тріскотів!