Сад в палаці Крокордів

 Оракул Ардан

 Хто дочитав до 8 розділу?))

— Якого шарга?! — у мене аж в очах потемніло від люті.

— Крихітко, я чув що ти знову мало не постраждала? — промовив той томним голосом.

Наче і не помітивши мого стану крайньої розлюченості, спокусливо посміхався.

— КАЙ! — гаркнула я.

А цей нарваний гівнюк, тільки брови підняв.

— Ти чого? Я сказав йому, що маю для тебе передбачення і він спокійно може відлучитися у своїх справах на годинку–дві, — і тими ж бровами пограв вверх–вниз. Вже і про мою охорону знає.

— Де мої речі?

Зрозумівши, що слів він не чує, вирішила піти іншим шляхом.

— Скинув кудись в сторону крісла, — ліниво потис він плечима і махнув у бік звалених речей, наче робив мені велику послугу.

— Тоді, поки я шукаю арбалет, — сказала вже від крісла я, — кажи, що хотів і вимітайся звідси!

— А для чого арбалет? — він повільно змінив позу.

— Для підкріплення аргументів.. — повернулася до нього вже з арбалетом в руках, — і візьми до уваги те, що ще десятини не пройшло, а я вже двічі уникнула смерті. Тому врахуй в оцінці небезпеки ситуації: я зла, знервована до істерики і сьогодні стріляла з арбалета вперше!  Навіть Я не можу передбачити, куди полетить стріла.. можу цілитися в руку, а потрапити, наприклад, у голову.