Час зупинився. «смак зникаючої миті» вже на сайті!

Ви готові? Перший розділ моєї нової історії вже доступний до читання. Це той момент, коли ви вперше вдихнете аромат квітучої сакури, змішаний із запахом дощу та небезпеки, що виходить від нього.

Кенто і Ембер. Два полюси. Одна мить, яка змінить усе.

Щоб ви зрозуміли, про що я... тримайте невеликий уривок із їх майбутньої зустрічі:

«— Ти туристка? — запитав він, кладучи ніж на дерев'яну підставку. Рух був настільки повільним, що здавався ритуалом. — Час заїзду закінчився годину тому.

— Ні, я не просто туристка. Я Ембер Кросс. Я за програмою кулінарної резиденції... Маркус Стівенс мав домовлятися про мій візит.

Кенто злегка примружився. Його погляд ковзнув по моєму дорогому тренчу, по стабілізатору, що стирчав із сумки, по моєму переляканому обличчю. В його очах не було поваги. Тільки легка огида, змішана з байдужістю.

— Маркус надіслав мені "блогера", — вимовив він це слово так, ніби воно було синонімом бруду. — Він сказав, що приїде людина, яка хоче вчитися. А приїхала лялька з лінзою замість ока.

— Слухай, я професіонал у своїй справі! — я випросталася, намагаючись повернути собі впевненість. — У мене мільйони людей чекають на цей матеріал. Я приїхала сюди, щоб показати твою майстерність світу.

— Світу не потрібні фотографії моєї майстерності, — Кенто зробив крок до мене. Він був вищим, ніж здавалося здалеку. Його аура була настільки потужною, що повітря навколо нього ніби вібрувало. — Світу потрібна правда. А ти, пані Кросс, не знаєш навіть, як пахне рис, коли він закипає. Ти знаєш тільки, як накласти фільтр «Насиченість».»

Не пропустіть початок цієї подорожі! Якщо ця історія вже встигла зачепити ваші думки — не залишайте її наодинці. Додавайте книгу до бібліотеки, ставте свою вподобайку та не забувайте підписуватись на мене, щоб не пропустити жодного оновлення.

А в коментарях пишіть: яке ваше перше враження від Ембер?