Фінал « Мій внутрішній демон — ідіот» ❗️

Так, ви не прочиталися.

Друзі, шановні читачі, ті, хто сміявся разом зі мною над бурчанням Каеля, хто лаяв Дейзі за терпливість,

хто переживав кожну їхню сварку і таємно (чи не дуже) сподівався на щось більше, ніж просто виживання в лісі — фінал тут.

І я не знаю, як це сказати делікатно, тому скажу прямо: він мене знищив.

Як я буду сумувати за цими двома

Знаєте, коли починаєш писати книгу, ти думаєш: "Ось вони, герої, я їх контролюю". А потім вони виходять з-під контролю. І ти вже не автор, а просто спостерігач, який записує те, що вони роблять.
 

А потім пишіть мені в коментарях, чи хотіли б ви цикл книг? Бо, чесно кажучи, я ще не готова прощатися з цими двома назавжди.

Ваша авторка, яка зараз сидить із чашкою чаю, червоними очима та купою ідей для другого тому (якщо ви його захочете).

Дякую всім хто був поруч з Каелем та Дейзі. Хто знаходив час любити їх так як я❤️❤️❤️