Мая сказала "так" біля вівтаря!

Вітаю!

Запрошую до новоення роману "Випадкова наречена мільярдера".

✨✨✨

Зупиняємося біля вівтаря. І раптом чуємо позаду:

— Перепрошую, синку... У тебе все добре?

Мій наречений повертає голову у бік залу та звертається до сивого чоловіка з бородою, одягненого у світло-бежевий костюм.

— Так, тату, моя наречена трохи затрималася через затори, але вже все добре.

Я наче не нервую, але бачу, як помітно тремтять мої руки. Намагаюся відкинути здоровий глузд та діяти за обставинами. Ведучий починає церемонію. І я не розумію, чому все тягнеться так довго? Вже б швидше ставили ті свої питання та завершували церемонію. Навіщо всі ці формальності? Напевно, як буду по-справжньому виходити заміж, потрібно буде, аби церемонія відбулася неофіційно або щоб її скоротили.

— Наречена Має, чи готові ви стати дружиною чоловікові, якого зараз бачите перед собою?

Я ледь не прослухала це запитання за своїми думками. Але швидко зорієнтувавшись, відповідаю те, що і повинна.

— Так.

Питання такого ж змісту звучить в адресу мого нареченого. Він теж відповідає позитивно, і нам подають обручки. Леон першим одягає мені обручку, а от я не можу впоратися з тремором. Усвідомлюю, що це все фіктивно. Але дуже нервую. Одягаю масивну обручку на безіменний палець правої руки чоловіка, що покритий тату.

Нарешті нас оголошують чоловіком та дружиною. Вже можна було видихнути, але іще один момент — поцілунок...

Книга тут...

Приємного читання!