— Що з тобою не так, га, дрібнота? — чайний погляд потемнів.

У роті в мене пересохло, а під ребрами все стиснулося в тугу грудку. Я дивилася в його очі й падала, падала, падала. Немов у прірву. Страшно, але нічого вдіяти вже не можеш. Не дивись в очі красивому чоловікові  — у цьому вирі легко втратити себе. Всю без залишку. Я зрозумію це набагато пізніше. Але тоді я була ще занадто молодою, щоб бути обережною.

— Що з твоїми очима? Це генетичний збій? Потворна мутація? — він заглядав по черзі то в одне моє око, то в інше.

— Здалися тобі мої очі.

https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183

Протистояння росте...Дорогенькі, незабаром свіженька прода. Переглядайте на сайті, бо дзвоник не висвічується