І Темрява нас поєднала (візули)

Вітаю, Шановна Спілнота) Щось давненько я вже не викладав візуали до своїх творів) Ось вирішим поділитися пікантною сценою із твору " І темрява нас поєднала"

                                                          Приємного перегляду )                                                              

...Вейл тим часом вирішив неквапливо причепуритися. Він підготував елегантний блакитно-білий костюм, тричі викупався, надягнув масивний срібний ланцюг на шию та три персні на пальці. Ретельно намастив тіло й одяг дорогими ароматними оліями. За його замовленням з найближчого міста військовий гінець доправив розкішний букет рожевих троянд та гвоздик, пляшку коштовного червоного вина, шоколадні смаколики, два вишукані келихи та велетенську рожеву аромасвічку. Чекаючи, поки сонце почне сідати за обрій, він повільно катував себе хтивими думками про прийдешню ніч..

...

Все потопало в ніжних, м’яких кольорах та витончених меблях. Біля стіни навпроти входу височіло велетенське ліжко з пишними балдахінами та рожевими напівпрозорими завісами. Посеред кімнати стояв дорогий різьблений стіл на дві персони, заставлений наїдками. Там уже чекала пляшка вина  та келихи . По кутах  мерехтіли  величезні канделябри на сім свічок. Кімната була залита теплим світлом, а в повітрі розливався чарівний, ледь вловимий аромат. Усе це — м’яке освітлення, рожеве ложе та пахощі — миттєво налаштовувало на романтично-хтивий лад.

Усе, окрім самої господині. Вона сиділа за столом у розкішній кремовій сукні, що відкривала плечі. Глибоке декольте вигідно підкреслювало звабливі жіночі форми, хоча саме вбрання було легким та вільним. На шиї красувалося золоте намисто, а розпущене чорне волосся хвилями спадало на плечі. Від одного погляду на її стан у голову починали прокрадатися найбільш непристойні думки... проте лише доти, доки погляд не зустрічався з обличчям володарки цього спокусливого тіла.

Вираз її обличчя нагадував приречену на страту....

...Вейл піднявся і вже розвернувся на пів оберта до виходу, коли побачив неймовірне. Лакрія дуже швидко зіскочила зі свого крісла прямо на стіл. Вона стала на карачки, наблизившись до нього впритул, і впилася в його обличчя очима, що іскрилися особливим блиском хтивості та жаги. Їжа була перекинута, соуси забруднили її вишукану сукню. Келих Вейла також упав, заливши низ кремового вбрання рожевим вином. Вейл здивовано, з легкою іскрою надії, що йому сьогодні таки дістанеться бодай клаптик оголеної сідниці, завмер і невпевнено спитав:

— Що ти... робиш?

Лакрія хтиво і хижо посміхнулася. Вона різко викинула руку вперед, схопивши Вейла за потилицю, і трохи тремтячим від збудження, але наказним голосом вигукнула:

— Я ж сказала тобі! Я передумала! Ти нікуди не підеш! Зрозумів?

І промовивши це, вона зі стогоном, вигинаючись усім тілом, неквапливо провела язиком по його лівій щоці. Вона залишила на його шкірі вологий слід і знову, посміхаючись, подивилася йому прямо в очі. Триматися Вейл більше не міг. Він вмить відчув у собі вибух справжнього тваринного збудження. Йому вже було зовсім не важливо, грається з ним Лакрія чи ні. Він зараз її візьме, бо вона сама вже догралася!