Ніч у маєтку Гіацинт приносить Астрід не спокій, а тривожні знахідки. Досліджуючи запилене горище, вона знаходить щоденник своєї прабабусі Ельзи. Слова змінюються прямо під поглядом, затягуючи в родинне минуле.

Проте справжня небезпека чекає в старому дзеркалі. Його поверхня не просто відбиває реальність — вона починає "випивати" кольори та чіткість рис Астрід, натомість залишаючи на її зап’ястку перші зелені нитки-шрами. Сад подав свій голос, і тепер Астрід відчуває: кожен прочитаний рядок щоденника робить її частиною цієї великої, живої ілюзії.

"Вертоград: Реставрація тіней"