ЕпІлог від Мурата

Вітаю любі букнетівці! ❤️

"Штучка" завершена!

Вам епілог від Мурата:

— Чому ти не поступилася їм? — Я реально шокований її темпом прихилити на нашу сторону голову комітету! — Я ж натякав під столом темпом: "повільно".

​— Ти? Ти натякав мені темпом? Ти натякав на інтим! Кая. — вона гучно ляснула папками по столу.

​Забираю з-під її рук планшети, поки вони не полетіли додолу.

​— Вибач. Я не думав, що після ранкового сніданку ти так реагуватимеш на мої дотики зараз.

​— Як цікаво ти завуалював... сніданок! — Вона виділяє останнє слово закочуючи під лоба очі.

​— Аліно... — всміхаюся її реакції. — Ми п'ять років разом, а ти й досі реагуєш як вперше. Іноді це виглядає смішно.

​— Смішно!? Тобі смішно??? Коли я ледь не профукала найважливіший за останні кілька років контракт?!

​— Годі істерик, Аліно. Ти його не профукала. Подумай краще про дітей: вони чекають нас у Портофіно. До речі, літак за дві години. І Софі з Кемалем про нього знають.

Підходжу ззаду. ​Обіймаю її за плечі і цілую у маківку. Хоча чудово пам'ятаю — це те місце, на яке моя зухвала Штучка найбільш пекельно реагує.

​— Чорт! Кая, ти за це відповіси!

​— Знову? — Вдаю нерозуміння. Яка ж вона гаряча і неконтрольована після моїх невинних цілунків.

​Реакцію чекати довго не доводиться: моя кохана Штучка хапає мене за краватку і різко тягне на себе...

​Мамо рідна, ніколи не відмовлюся від неї! Навіть якщо вона мене знову зненавидить. От тільки останнього я не планую...

"Штучка. ХОЧУ МІЛЬЙОНЕРА!"❣️

Обіймусі!

Тихої, мирної нічки вам, українці! ❤️

Ваша Тая)