Емоційне оновлення

Дзвінок від Захара був, коли я вже заходила до під’їзду Юлі.
— Ти де? — голос стривожений, він, здається, кудись біг, а потім я почула, як він розблокував двері авто.
— Не важливо! — відповіла я і почула, як Захар сів в авто і захлопнув двері.
— Не роби цього зі мною, кохана. Будь ласка, скажи, де ти є. Я дуже переживаю!
— Захар! — я важко зітхнула. — Все добре зі мною! Я поїхала до Юлі! Мені потрібен час, розумієш? — запитала я. Захар мовчав. Можливо, просто не знав, що сказати.
— Я відключаюсь, — сказала я і справді збиралася забрати телефон від вуха.
— Ні, Єво! Будь ласка… — почувся його голос, але я все одно припинила виклик. Де я — він тепер знає. Отже, хвилюватися, що я знов потраплю в аварію, не варто.
У такому настрої я дзвонила у двері.
— О, Єво! А ми тільки збиралися йти гуляти, — весело почала Юля, але, побачивши мій стан, одразу все зрозуміла.
— Любий, до мене Єва прийшла, йдіть без мене на цей раз! — крикнула Юля чоловікові й супроводила мене на кухню.
Звично налила чаю і сіла навпроти.
— Ну! Жалійся! Що трапилось? Він тобі зрадив? — серйозно запитала вона, а я здивувалася, звідки вона знає, що у мене саме такий стан.
— Звідки ти це взяла? Що, по мені видно, так?
— По тобі видно, що трапилось щось дуже масштабне!

Чекаю з нетерпінням ваших вражень в коментарях❤️

Голий сусід увірвався до моєї квартири — високий, накачаний, з хтивою усмішкою і рукою, яка ледь прикриває те, від чого я не можу відвести погляд.
Він дивився на мене так, ніби вже знав, як я стогнатиму його ім’я. Але тут у двері подзвонив мій бойфренд. Довелось сусіда ховати в шафі як коханця. Класика жанру? Так.

ПОСИЛАННЯ