Вона запропонувала - він погодився!

До речі, про Діану… Повісити в рамочку? Згадую її вчорашні слова. Та легко!

Появу Діани я зустрічаю повністю підготовленим: на моєму столі лежить стос звітів про освоєння коштів, виділених мерією та залучених від благодійних організацій і приватних осіб на онкоцентр, і тека з розрахунками необхідного інвестування для повного завершення будівництва. А на стіні за моєю спиною, трохи вище рівня голови, щоб напевно впадало в очі, у золотій рамочці красуються сині мереживні трусики…

Пів години тому там ще була моя фотографія з мером на відкритті будівництва онкоцентру. Не можу не визнати, що спідня білизна Діани виглядає набагато краще, ніж відгодована фізіономія мера…

Рівно о 10:00 Вероніка відчиняє двері до мого кабінету: 

— Артуре Филиповичу! До вас Діана Бернц!