Хроніки Пі і Ца: ми дійшли до кінця

Хай.

Сьогодні — той самий день. Виходять останні 5 підрозділів 100 розділу. Точніше вже опубліковані. І разом із ними — офіційно завершується «Хроніки Пі і Ца».

Якось навіть дивно це писати. Наче ставиш крапку… і кілька секунд просто дивишся на неї, не до кінця вірячи, що це вже все.

Ця історія була зі мною дуже довго. Вона росла, змінювалась, ускладнювалась… і, так, стала трохи (добре, не трохи) величезною. І я знаю. Я ЗНАЮ, що вона ВЕЛИКА. Можливо, навіть небезпечно велика для сну, вільного часу і планів “лягти раніше”.

Але в ній — усе. Кожна справа, кожен вибір, кожна емоція, кожен момент, який хотів бути написаним.

І сьогодні ця історія — завершена.

Далі я не буду нічого додавати до сюжету. Попереду — тільки редагування, шліфування, доведення до ідеалу того, що вже є.

І знаєте, що зараз для мене найважливіше? Ваші відчуття.

Як вам ця історія?

Що зачепило найбільше?

Які моменти залишились з вами?

Можливо, улюблені сцени, герої, злодії або навіть те, що не сподобалось — мені важливо все.

Я буду дуже вдячна, якщо ви поділитесь своїми враженнями.

Бо ця історія писалась не тільки мною. Вона жила разом із вами.

Дякую, що були поруч.

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Я повернувся))
Morning, хлопчики й дівчатка. Ваш улюблений (а для когось - щиро ненавидимий, не суть важливо) автор знову на місці ☀️. Приїхав з відрядження з новими знаннями (щоб їм трясця) ✍, новими психологічними травмами від спілкування
Новинка вже на сайті ❤️
Любі читачі ❤️ рада повідомити, що на сайті зʼявилася новинка про Маю❤️ Книгу читайте тут: "Небезпечна залежність". Анотація: Десятирічний шлюб Маї розлетівся на друзки, залишивши її посеред зливи з дев’ятирічним
Місія здійсненна?
Ледь дісталася до свого блогу, щоб відмітити увагою прочитаний мною в рамках Безстрокового марафону твір Тетяни Гищак - "Місія". Оповідання із перших рядків бере тебе за руку і такий: «Ну що, поїхали»,
«лавандове небо» — книга, яка відчувається серцем
«Лавандове небо» — це не просто книга, це настрій. Це історія, яка пахне ніжністю, мріями і трохи сумом, який знайомий кожному з нас. У цій книзі я писала про почуття. Про кохання — не ідеальне, а справжнє.
Рецензія "Приватизація спогадів (...)"
Вітаю, друзі! Давно я не писала рецензій, направду, треба виправляти)) Мала за честь ознайомитись із творчістю автора Андрей Романенко (Black Silver), а саме, книгою “Приватизація спогадів: інспектор та майстриня
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше