Уривок з нового розділу «аномалія № 4»

 «А знаєте, що я вам скажу, моя місія це і є алегорія про життя. Ми завжди рухаємося в хаотичному та невідомому напрямку. Бо ж якби рухалися по написаній стежці, то вдавилися б своєю ідеальністю. От тільки втратить себе дійсно страшно, а я ж таки втратила. Всі чекали, що я прийду і зроблю революцію, але зараз я лежу тут , поміж багнюки та сплетеного між собою коріння дерева, саме тут мені місце. Революціонерка . Добре, що батьки про це подумали і назвали на честь рослини, що гниє під ґрунтом». 

Письменництво це не робота, це стан душі !