Свіженький шматочок Зведених

- Маленька, потанцюємо, - Давид схиляється до мого вуха, щоб перекричати музику.

Ми зайшли утрьох — я по центрі, брати по боках. Але як тільки влились у п'яний натовп, Дем'ян якось відсторонився.

- Я піду привітаюсь з Антоном, - кидає він навіть не дивлячись на мене і зникає між тілами, що рухаються під ритм музики.

Мені нічого не залишається, як нирнути в обійми Давида. Він огортає мене міцними руками, притискає до грудей, я навіть чую як б'ється його серце, не зважаючи на гамір навколо. Його долоні пестять спину, губи торкаються до скроні, а стегна виляють в такт музики. Навіть коли ритм стає швидший, ми продовжуємо похитуватись не зважаючи ні на кого.

Минає одна пісня, потім інша, а Дем'ян так і не з'являється. Я думала, він теж зі мною потанцює, але здається він вирішив не світитись і не показувати на люди наші незвичні стосунки.

Я трохи розчарована, але намагаюсь придушити це в собі. Треба розуміти, що те що ми робимо не зовсім нормально.

Давид тягнеться до моїх губ, цілує і я забуваюсь, розчиняюсь у приємному моменті. Я вже звикла до пестощів братів і сприймаю це як належне. А ось їхні друзі напевно здивовані, бо шкірою відчуваю, як на нас витріщаються.

- Я принесу чогось випити, - говорить Давид, відірвавшись від моїх губ. - Будеш пиво?

- Краще води, - кривлюсь, згадавши гіркий смак алкоголю.

- Яка вода? Ми ж на вечірці. Розслабся і почувайся як вдома, - сміється і залишає мене.

Як вдома не вийде, та й розслабитись натовп не дає. Завжди хтось сновигає туди сюди, дехто так танцює, що не бачить меж і вискакує на сусідів. Я не хочу бути розтоптаною, тому відступаю до стіни.

Поки чекаю Давида, оглядаюсь в надії все ж таки побачити Магду. Можливо її тут нема. Треба було написати їй перед тим як їхати, і спитати.

Біля сходів виловлюю біляве волосся і не відразу розумію, що це Віка. Вона стоїть до мене боком, одягнена у відвертий топ, здається всі її груди назовні. А коли в якусь мить натовп розвіюється, я бачу з ким вона так весело фліртує. Дем'ян. Він розмовляє з нею так буденно, наче вони не колишні та не розходились зі сваркою.

Все всередині холоне. Я не розумію, чому він з нею. Невже вони продовжують спілкуватись після поїздки у гори?

Я думала, я для братів єдина. Що вони лише зі мною. Адже в нас було стільки гарячих ночей. Знаю, ніхто зберігати вірність не обіцяв, але це було поза текстом. Зрозуміло саме собою, що зі сторонніми сексуальний контакт мати небажано.

Жагуча ревність обпалює груди, коли Дем'ян протягує до блондинки руку і торкається пасмо її волосся. Я аж зуби зціплюю, а руки стискаю в кулаки так, що нігті ріжуть шкіру.

Не може бути, що він до неї повернувся. Я не хочу цього. Він мені потрібен.

На якусь долю секунди він відводить від Віки погляд і зустрічається з моїми очима. Я дивлюсь так виразно, як тільки можу. Показую, як сильно мені не подобається бачити їх разом. Спочатку мені навіть здається, що він відштовхне її і підійде до мене, обійме і скаже, як сильно він мене хоче. Але наступної миті він обіймає її, щось шепоче на вухо, схилившись занадто близько і вони разом кудись прямують.

Ох, ноги самі просяться піти за ними. Вже навіть роблю декілька кроків, не дивлячись ні на кого, намагаючись не впустити з поля зору голову блондинки. Як раптом чиясь здоровенна фігура перекриває мені шлях.

- Красуне, а ти чия? Може познайомимось, - худий високий блондин нахабно усміхається та наступає, відтісняючи мене до стіни.

- Я не знайомлюсь, - відрізую різко.

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1