Одержимість банкіра —одразу два розділи!

Тихого вечора!

Одержимість банкіра — оновлено.

✨✨✨

— Ти просто богиня. — випалюю, бо вона справді виглядає розкішно.

— І виглядаю на... — вимогливо дивиться на мене.

Хмикаю. Ну от, що вона зі мною робить. Цей погляд. Ці виклики в словах. А її аура... Вона зводить мене з розуму.

— І ти виглядаєш на мільйон. — і це не просто слова. Це правда. Але я не можу змовчати, тому прошу. — А тепер, Аріно, досить показу мод. — простягаю їй руку і прошу. — Повечеряй зі мною в цій сукні.

Вона моментально напружується і опускає погляд.

— Даміре, я не хочу нікуди їхати. Справді не хочу з’являтися на людях. Я іще від цієї вечірки не оговталася. Будь ласка...

— Аріно, припини. Вечеря чекає нас внизу. — перебиваю її.

Погляд, повний недовіри, стрибає на мене.

— Ти зараз серйозно?

— Цілком, моя кохана крихітко. Ходімо.

Дівчина зітхає і кладе свою руку у мою. Я шаленію від цього невинного доторку. Веду її на вечерю. Тільки мене мучить одне питання. Як сказати їй про розмову, що на нас чекає. А найбільше я боюся її реакції на те, що хочу сказати.

Одержимість банкіра...

Приємних емоцій!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Нова книга
Скоро
✨️подяка ❤️подарунок✨️
Доброго вечора, мої хороші❤️ Хочу виразити величезну вдячність вам за бестселер ❤️ За кожне прочитання, кожен коментар, вподобайку, покупку та підтримку. Для мене це справді дуже важливо та цінно❤️ Я безмежно рада,
Попелюшка у алабая в кабінеті)
Вітаю, любі букнетівці!❤️ Я перепрошую, що затримала Алабая))) тепер він вже і у ваших книжечках, тож... запрошую: Цікаво, «новенька» — це я? Якщо так, то я згодна чекати будь-де і скільки завгодно, аби тільки не заходити
Зала Предків
Якщо чесно, я досі не вирішила, що в цій залі тисне сильніше – погляди людей чи кам’яні обличчя вождів над головою. Це місце вирубали просто всередині скелі ще задовго до мого народження. Кажуть, кожна статуя тримає
Я досі не можу повірити, що ми дійшли до фіналу
Ще зовсім недавно Ден тільки починав виводити Іру з рівноваги своїми дурними жартами й поглядами, а тепер ми стоїмо на порозі моменту, після якого для них усе зміниться. І якщо чесно — мені трохи шкода їх відпускати.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше