Додано
31.03.26 20:29:50
Побачаться чи ні?
Неусвідомлено я ще сильніше кутаюся в цупку тканину, втупившись носом у комір і вдихаючи його аромат. Георганов помічає мій рух і, презирливо усміхнувшись, повільно опускає руку в кишеню штанів.
— Поміняємося? — тихо, самими губами пропонує він, і я знаю, що він звідти зараз витягне…
Зриваю із себе піджак, і Влад тут же накидає мені на плечі пальто.
— Залиште цей невеличкий трофей собі, Артуре… Филиповичу. Ви чесно його відпрацювали.
У відповідь на мої слова чоловік стискає щелепи. Не сподобалося, що я його практично порівняла з хлопчиком специфічної професії? Розпливаюся в презирливій посмішці, насолоджуючись його люттю.
— Дякую, Діано Вікторівно. Ви сьогодні щедра, як ніколи! — посміхається Артур, але сталь у його голосі видає напругу.
— Повісьте в рамочку в кабінеті. На пам’ять про те, ким ви стали!
— О, не турбуйтеся, Діано Вікторівно! Я знайду цій речі гідне місце… — Георганов одягає піджак, не зводячи з мене очей. — І я сподіваюся, що ми з вами більше ніколи не побачимося!
Оновлення щодня о 00:00!
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиОптимист Артур, однако)) ❤️ ❤️ ❤️
❤️❤️❤️❤️❤️
Лана Рей, ❤️❤️❤️
Він обманює в першу чергу себе, не забув за 27 років, то тепер не зможе забути на годину
Надія Деревянко, Гадає, що подолає свої бажання...
Дякую!
Сподівається він, не гарно брехати людям. Ну або хоча б собі не брехав...
Олена, він в це вірить))
Дякую!
Ахахах))) Не побачаться, що ви))
Мрія Чарівна, Він такий мрійник))
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати