Історія про силу, що народжується в тиші.

"Тиша, яка випалює мозок. Я більше не можу грати Баха, бо ліва рука не тримає гриф. І я не можу «крити» пацанів, бо ліва рука не тримає стрічку".

Чи може мистецтво вижити там, де вмирає все живе? Чи є місце музиці в гуркоті металу?

Читайте на Booknet історію про силу, залізо та любов, що народжується в тиші після обстрілу.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Лія Лісова

30.03.2026, 22:19:21

♥♥♥

Ганна Листопад

31.03.2026, 10:03:32

Лія Лісова, ❤️для Вас

Ганна Листопад

відслідковують

Інші блоги

Тея Калиновська

Трішки романтики...

Трішки прохолодної романтики в спекотний день❤️❤️❤️ ❤️❤️❤️ – Ліно, 60 кілометрів не 300. Менш ніж за годину, ми вже будемо на місці. І Сніжані нічого не загрожує, там лише зламана рука… – Лише? –

Босорка

Ліжко на трьох

Він спробував відштовхнути її але в нього не вийшло. Вона хитро посміхнулася й сіла йому на коліна. Чорт забирай ми не вперше це робимо так що давай не будемо робити вигляд що це не так- Хуррем посміхнулася й потягнула його

Анна Лященко

Якого біса тут відбувається?

Під’їжджаю до будинку Георганова, ворота одразу відчиняються, впускаючи мою машину. У дворі — повний аншлаг. Артур і Діана з усіма дітьми, майже всі мої хлопці й десяток спецпризначенців у повній екіпіровці, ніби зібралися

Ромул Шерідан

⚜️ Нові глави ✨ подяка

✨Доброго дня, творча й читацька родино!✨ Чотири нових розділи “Між двома подихами” вже опубліковано. Але спочатку — подяка. ⚜️ Хочу подякувати талановитій авторці Лекса Т. Кюро за рекомендацію

Маргарита Хольська

03:33

Частинка з «Усе веде до нього». Запрошую до прочитання!) Коли я знову розплющила очі, навколо панувала абсолютна тиша. Переді мною простягався нескінченний чорний простір без стін, без вікон, без дверей. Чорна