Попереджу одразу: я тут новенький і сам написав не надто багато. Тобто формально мені взагалі слова не давали. Але мовчати з такого приводу — то вже понад мої сили. Срака горить-палає, сорян.
Відкрив сьогодні кілька свіжих "творів" на порталі з метою почитати, подивитися, дати розгорнутий фідбек.
Захотілося промити очі хлоркою.
Я охуїв
Був неприємно вражений.
Ми вже пережили героїчну епоху "напишу гівно, зате українською". Там хоча б була жива людина, яка щиро й самовіддано мучила клавіатуру. Людина страждала. Людина намагалася. Ну й ок)
Але зараз ми вийшли на зовсім інший рівень пекла.
Людям настільки нема чого сказати цьому світові, що вони делегували свою "творчість" серверам із Детройта. І ладно б тихо сиділи — так ні. Кожен другий тепер Коцюбинський 2.0. Мінімум. Деякі одразу на Франка заміряються, я бачив.
Я тепер умний вещч скажу, тільки не обіжайтеся (с)
Українська в літературі — це або є, або нема. Третього не дано.
Українська мова — це не набір літер з діакритикою. Це не «як російська, але інакше». Це навіть не те, чому вас вчили в школі на п'ятій парі в п'ятницю поки всі спали. Вона не терпить штучності і фальші.
Живий приклад: Андрй Данилко (Сердючка) — геніальна людина, народжена в суржику, яка дихає суржиком і думає суржиком. Він це знає. Він цим працює. Він зробив з цього мистецтво. Крок вправо, крок вліво від її органічного суржику — і одразу фальш, одразу чути що щось не так, одразу вухо ріже.т І це — жива людина з живим відчуттям мови.
А тепер уявіть сервер із Детройта. Який думає англійською, перекладає російською, а потім це все пропускає крізь Ukrainian Language Pack 2.3.
Нейромережевий почерк видно з перших трьох слів. Це завжди один і той самий набір:
Кальки з англійської — конструкції, які в нашій мові звучать як костюм на три розміри більший. Іде, але якось не так. Як бачу кальку на just being то вже всьо.
Сенсорне передозування — коли в одному абзаці стільки "пахло Х Y і чимось Z" і шось там у них постійно тремтить, що хочеться не просто вмитися, а викликати санепідемстанцію з повним спорядженням.
Пафос на рівному місці — де кожна собака розмірковує про «обіцянку вірної зграї» з виразом обличчя Сократа перед цикутою. Кожна кішка переживає екзистенційну кризу. Кожен трамвай несе в собі метафору людської самотності.
Трамвай просто їде, блять.
Скажіть мені на милість — нашо? Якщо всередині порожнеча — чи не краще просто промовчати? Тиша це теж жанр. До речі, неоціненний.
Українська — це стихія. Її не можна сконструювати з перекладних кліше, як іkea-шафу за інструкцією. Не намагайтеся імітувати душу там, де є лише сервер і дедлайн.
Бо виходить не література.
Виходить комбікорм з діакритикою.
І найстрашніше знаєте що? Всі це бачать. Навіть ті, хто ставить лайки.
Особливо ті, хто ставить лайки.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЕмоційно я вас розумію, але це реальність, в якій ми живемо. І вона завжди такою була, просто інструменти стають іншими. Тепер нам потрібно перетравити і ШІ))
Ось уявіть собі - колись кожен робив собі тумбочку сам. Потім з'явились майстри тумбочок. Потім майстри, які копіюють майстрів. Потім фабрики, які штампують. І поряд з цим все одно є майстри для масового використання і майстри, що створюють унікальне. В нас щось таке.
Дієз Алго, ... І тепер кожен раз, сідаючи, переживаєш за свою сраку, бо якість "фабрик" так собі)
Остапе, це наслідок відкритості платформи для публікації. Хтось працює над текстами, хтось - ні. Скажу як такий самий новачок: тут хоча б я можу опублікуватися та мати аудиторію. На відміну від видавництв, яким не потрібні проблеми з новачками. І все. І так, мені теж часто болить.
Олексій Горбунов, Ахахах, мощна донечка) Мої близькі навряд чи знають, що я й читати вмію. А от сюди мені гпт порадив прийти. Видно, я його дістав)
В мене якщо "починає палати" -я закриваю книгу і йду собі далі.
В нас ще залишилася така-сяка свобода слова. Хай вона буде з помилками та здаватися недолугою. В людей є право писати все, що не порушує закон та норми моралі. Люди так проявляють себе. І якщо ми вже доросли до студентского рівня нам потрібно бути поблажливими до школярів - бо може прийти літературний професор - і скаже : а не соромно тобі таку маячню писати.
Тому будьте поблажливі та великодушні - бо якою міркою міряєте - такою і вам відміряють.
Герман Харрінгтон, та наче ні) я наче писав, шо як людина приклала до цього зусиль і душу то "ну й ок".
Хоча... вам видніше :-)
Фух.. це точно не про мене. Не один ші не зробить стільки граматичних та стилістичних помилок в одному реченні, і знайде їх випадково лише через пів року ✧◝(⁰▿⁰)◜✧
А якщо чесно, то тут всі самі собі редактори та коректори. Кожен справляється, як може
Кіт Анатолій, ахахах) Помилки і корява редактура наше все)
Але це ж який градус пофігізму повинен бути, щоби публікувати CTRL+C CTRL+V навіть без мінімальної вичитки
"А мені такє є що Вам сказати, пане!" (с)
По-перше: "Українська — це або є, або нема. Третього не дано."
Це просто маячня. Про рівні англійської знаєте? А2, А1, В2, В1, С2, С1? Ось у українській так само. Патріотизм це гарно, але подібні заяви межують трошки з фашизмом, коли ви чавите усіх, хто "не дотягує" до певного рівня.
По-друге: "вони делегували свою «творчість» серверам із Детройта. І ладно б тихо сиділи — так ні. Кожен другий тепер Коцюбинський 2.0."
Звикайте! Що ще сказати)))
Є люди чесні, хто сам пише, а ші використовує як помийку для думок чи для перевірки тексту.
А є люди не чесні. І ми з ними нічого, нажаль, не можемо зробити...
LibertyFox, Ахахах, та я вже поняв :-)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати