Додано
30.03.26 01:27:54
Така собі зустріч матері з сином вийшла((
Трохи привівши себе до ладу, виходжу з підсобки й наштовхуюся на Єгора. Наче мені мало було на сьогодні потрясінь!
— Єгоре! — скрикую я, налетівши на могутні груди молодого чоловіка. — Ти впізнав мене? Я…
— Впізнав… — холодно відповідає він. І цідить крізь зуби, не залишаючи сумнівів у тому, що йому відомо все: — Ви — Діана Бернц. У дівоцтві — Тагурова. Багата зозуля, яка кинула свого сина. Спочатку в пологовому будинку, а потім у притулку…
— Пробач, синку. Але все не зовсім так, як ти думаєш… — намагаюся виправдатися, та голос мене підводить, зриваючись на зрадливе тремтіння.
— Що саме не так? Ви не залишили новонародженого на піклування молодого батька й не вийшли заміж за багатого бізнесмена? Чи ви забрали дитину з дитячого будинку, коли його батько, бабуся та дідусь загинули в автокатастрофі? І не називайте мене «синку»! Ви не маєте на це жодного права!
Єгор стискає щелепи так що на його гарному обличчі гуляють жовна. Бачу, як стискаються його кулаки. На мить мені стає по-справжньому страшно, що він може зірватися та вдарити. Але Єгор опановує себе.
— Не знаю, як ви сюди потрапили, але прошу вас покинути цей дім і не псувати нам свято!

Оновлення щодня о 00:00!

Анна Лященко
1635
відслідковують
Інші блоги
Нарешті настав цей момент, якого я так довго чекала: моя перша історія зовсім скоро отримає статус «Завершена»! Мені, як авторці, зараз надзвичайно важливо почути вашу справжню, щиру думку. Наскільки ця історія
Привіт♥️ Реклама нарешті запущена, тож якщо вона трапиться вам на очі, розкажіть, як вона вам. Мені справді цікаво, як воно виглядає з вашого боку екрана. Але сьогодні не про це. За планом (Ха!) «Все (не) за планом
З віком починаєш розуміти, що відвертість і довіра — зовсім не одне й те саме. Можна бути відкритим до людей, не розповідаючи їм усього. Можна підтримувати розмову, посміхатися й залишатися привітним, водночас зберігаючи
Не без казусів, але нас назбиралося чимало, тож естафету рандомного читання випала честь підхопити мені. Довго мусолити не буду: заявлені книги зібрані, побажання враховані, розподіл готовий. Надіюся, усі охочі знайдуться.
Радий вітати вас у новому випуску рубрики «Золотий Цвіт Папороті», де кожен літературний герой знаходить свою особливу квітку — символ характеру, внутрішньої сили та неповторної історії! Кажуть, справжня сутність
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Анна Форлі, Дякую!
У кожної медалі є дві сторони. Але саме про це ніхто і не згадує: ані Єгор, ані Артур, ані сама Діана. Так і плекають свої образи, кожен свої ...
Марина Моргун, Бо в кожного своя правда...
Дякую!
Піду одразу читати...
Мрія Чарівна, Гарне рішення))
Дякую!
✨️❤️❤️❤️✨️
Ганна Літвін, Дякую!
Єгора можна зрозуміти! Така собі матір з Діани вийшла((
Olexandra Novatska, Ну так... Але не погано б було дізнатися її версію.
Дякую
О , удар за ударом і від коханого ,а тепер ще й син .
lanachak, Бумеранг..,
Дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати