Поцілунок щоб забути

Дорогі автори та читачі ♥️ 

Вийшла глава 60 роману " Капкан для метелика"

Уривок ✨ 

— Поцілуй мене, — раптом прошепотіла вона. Голос зламався. — Будь ласка. Просто… поцілуй. Щоб я відчула щось інше. Щоб стерти його.
Анджел завмер. Його погляд потемнів — не від бажання, а від розуміння ваги цієї просьби.
— Ти впевнена?
— Ні. Але я хочу спробувати.
Він повільно підняв руку і торкнувся її щоки — дуже обережно, ніби вона була з тонкого скла. Потім нахилився. Губи торкнулися її губ м’яко, майже боязко. Лея заплющила очі і притиснулася сильніше. Поцілунок став глибшим, відчайдушним. Її пальці вп’ялися в його куртку, ніби боялася, що він зникне. Анджел відповів — не агресивно, а з тихою силою, яка говорила: «Я тут. Я не він».
На мить Лея відчула полегшення. Тепло. Щось чисте.
Але коли вона ледь відкрила очі, щоб подивитися на нього — у дзеркалі навпроти, що висіло на стіні, вона побачила його.
Джонатан стояв у дверях коридору. 

Приємного читання ✨