Рецензія та твір "Тиша після сигналу"

Давно не приймав участі в марафонах тож надолужую. :)

Отже прочитав твір "Тиша після сигналу" Сергій Брандт  в рамках безстрокового марафону  від Тетяна Гищак.

Оскільки, окрім фантастики мені подобаються детективи, тож мій вибір пав саме на цей твір.
Анотація була багатообіцяюча, та прочитавши відчув розчарування. Але про все по порядку.
Отже це другу частина з циклу, а оскільки сюжет в першій цілком завершений, то книга читається самодостатньо. Об'єднує її з попередньою головні, герої. Події відбуваються в осінньому Парижі 2024-2025 років. Українське подружжя Сергій та Лоретта Борисови отримують звістку про загибель друга-винахідника, SD-картку з секретною військовою розробкою і починають розслідування разом із французьким детективом. Згодом головна роль переходить до Лоретти з її холодною витримкою та жагою помсти.

Що сподобалося
Швидкий темп, комусь буде здаватися занадто, але я таке люблю. Короткі глави, події змінюються швидко - ідеально для читання за один-два вечори, не вимагає великої концентрації.
Лоретта - сильна героїня. Вона виходить на перший план і стає найцікавішим персонажем. Хоча спочатку здавалося мав бути ГГ Сергій.
Закритий фінал з хепі-ендом. Емоційна складова (стосунки, втрата, помста) присутня і дає певне задоволення.

Що не сподобалося
Стиль повністю функціональний: короткі речення, мінімум образів, описів і літературної краси. Читається легко, але після книги текст майже не запам’ятовується. Ніби переглянув дешевий серіал, а не прочитав книгу.
Надлишкова деталізація там де вона зайва. Автор любить зупинятися на технічних дрібницях (точні назви кузовів автомобілів тощо), які нічого не додають до атмосфери чи напруги, а тільки гальмують читання.
Передбачуваність сюжету. Повороти легко вгадуються, багато стандартних збігів і мотивів (жадібність, підступність). Для тих, хто читав десятки подібних детективів, сюрпризів майже немає.
Склалося враження, що автор ніби виправдовує героїв, які виїхали з України під час війни. Ця лінія прописана обережно і трохи штучно, що іноді вибивало з історії. Навіює відчуття провини.
Книга дуже «кіношна» - швидка, з візуальними сценами і драматичними моментами, але без справжньої глибини персонажів і атмосфери Парижа. Місто тут більше фон, ніж живий простір. Ілюстрації (які є в тексті) мені зважали, а не допомагали. 

Загальне враження
Добротний жанровий продукт для розваги без претензій. Якщо любите динамічні історії з сильною героїнею і не чіпляєтеся до стилю - зайде. Але якщо цінуєте багату мову, несподівані повороти і глибину - краще пройти повз.
Моя оцінка 5 з 10.