Сірьожа, бульбулятор і похоронне бюро. Зв'язок є.

Давно зрозумів одну річ про людей: ми всі абсолютно жахливо в них розбираємося.

Я у помилянні в людях чемпіон і навіть не намагаюся це приховати.

Випадок №1

Є одна людина, назвемо його Сірьожа, якому я колись допоміг. В принципі, завжди допомогав, бо воно таке нещасне було.  І навіть сказав — можеш не повертати, то дрібниця, мені погоди не зробить. Завжди даю в борг суми, які не жалко. Не питайте, звідки це правило взялося, той ще лох-труси-в-горох Він наполіг: "ні-ні, я людина слова, обов'язково."

Через місяць, як у мене в родині велика біда сталася, Сірьожа прислав скриншот переказу. Я навіть не перевірив, бо було не до того. Через тиждень десь подивився і нежданчик, грошей не надійло 
Коли я сказав — він відповів: "ти сказав що всьо ок, я скрін показав, далі не моя проблема."

Я охуїв був вражений рівнем мистецтва. стояв і думав: це мистецтво. Це буквально мистецтво. Анатолій Криволап! Михайло Поплавський! Олесь Бузина! 

За суму, десь ящика пивчанського. Вибрав момент. Відпрацював відхід. Витратив на це більше енергії і акторского мистецтва, ніж коштували ті гроші. Це вже не жадібність — це покликання. 

Най би тебе мама на кропиву висцяла

Випадок №2 (тезисно, бо не освоївся ще тут і не знаю, за які крутезні історії тут можна схопити бан)

І є інша людина. Набожна. Аж світилася. Еталон. Кожної неділі до церкви ходив, піст тримав. 

З його легкої руки минулого Великдня ми підпалювали бульбулятор церковною свічкою.

Горітиму в аду.

Знаю. Сподіваюсь він буде перший

Власне, я давно зрозумів: люди майже ніколи не є тими, ким здаються. Написав про це текст. Там є ксьондз — праведник, стовп громади, — який при першому стукоті в двері стрибає в порожню труну, бо репутація. Є набожна вдова з чотками з досить делікатними намірами. І є головний герой, який на їхньому тлі виглядає чи не найчеснішою людиною в місті.

Він власник похоронного бюро.

Клієнти мовчать.

Він не ображається.

Бо він бачив і гірше. Повірте.

Називається "Martwa Woda". Коротко. Темно. Рекомендую всім, хто колись отримував скриншот переказу якого не було. Ви зрозумієте головного героя краще, ніж очікуєте.  Тиць

Якщо маєте час і натхнення, у коментарях можете розповісти свою історію зустрічі з людиною, яка виявилась гівном не тим, ким здавалась. Імена можна змінити. Імена міняти не обов'язково. 

І заодно перевірю, як тут картінки вставляти (дякую Кайлі Броді-Тернер за посилання на гайд, як то зробити) 
Ілюстрація оповідання
 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Оце так блог))
Візуал гарно підкреслює суперечливу атмосферу)

Кайла Броді-Тернер, Дякую. Якщо візуал зачепив — текст здаться не менш інтересним :-)

avatar
Кіт Анатолій
29.03.2026, 18:43:11

"Горітиму в аду"
Не будете. Що я ними тільки в житті не підалював, скарг з верху поки не поступало (◕‿◕) А Сірожа ваш, мудак..

Кіт Анатолій, Привіт. Йой, та він ще потім виявився "сав'єцьким чілавєком" так шо якщо кончене, то воно не проявляється у чомусь одному)

Інші блоги
♥♥♥чорні Первоцвіти♥♥♥
Дорогі мої читачі) Ділюся радістю! Стаю частиною особливого проекту — збірки "Чорні первоцвіти". Дарк-романтика завжди манила своєю глибиною, і тепер я занурююся в цю естетику темряви на повну. Бути в колі однодумців,
Романтичний марафон від Анастасії Коулд. Відгук✍️
В цьому марафоні мені дісталася книга з жанром Любовний роман/Детектив/Трилер(Дарк роман) «Слідую за тобою» Автор: Хельга Сонячна Скажу чесно — я зазвичай оминаю книги такого жанру, тим паче, що сюжет про переслідування
Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться…
ВЖЕ ЗАВТРА ВИЙДЕ ОСТАННІЙ РОЗДІЛ РОМАНУ "ЗАГУБЛЕНІ У ВІЧНОСТІ". ВІН МАТИМЕ 3 ЧАСТИНИ. ЧИМ ЗАКІНЧИТЬСЯ ІСТОРІЯ ЛЮДИ ТА ЙОАНА? Сутеніло. Місто сяяло безліччю ліхтарів та гірлянд. Із кав’ярень пахнуло кавою
Рубрика: "Книжкові паузи"
Ще одна історія у рубриці. Боги спустились з небес. Книга Адама. авторки Мельська Наталі. Це не просто темне фентезі, це історія про виживання на межі людського та божественного. Уявіть: брудний провулок, запах дощу,
Його єдина спокуса - оновлено!
На той момент, коли я закінчила зі сніданком, Віка знову подзвонила. — Ну що? — нетерпляче вигукнула я. — Нічого. Е-е, стоп! Як це — нічого? — У сенсі «нічого»? — Це як «усе», тільки навпаки. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше