Бувають моменти, коли слова не просто лягають на папір, а вириваються з боєм. Останні п’ять глав "Трону із попелу і лотосів" (з 11 по 15) стали для мене справжнім випробуванням.

Писати їх було фізично важко. Я проживала кожну секунду сумнівів Аміри та кожен внутрішній злам Бахтіяра як власні. Були дні, коли я хотіла зупинитися, бо емоційна напруга ставала занадто високою. Але я знала — ця історія має бути розказана саме так. Чесно. Без прикрас. Крізь попіл.

Чому ці глави варті вашої уваги?

• Справжність: У них немає "картонних" почуттів — тільки те, що болить і горить.

• Переломний момент: Тепер світ героїв ніколи не буде таким, як раніше.

• Моя душа: У кожному рядку — частка моєї сили, яку я віддала, щоб ви могли відчути цей світ на дотик.

Я дуже прошу вас підтримати мене зараз. Ваші коментарі та "зірочки" під книгою — це те, що допомагає мені відновлюватися після таких важких етапів.

Чи відчули ви ту напругу, яка панувала в мені під час написання? Чекаю на ваші думки під книгою на Букнеті. ?